Августин Волошин (1874-1945) – видатний педагог, політичний діяч, президент Карпатської України. Народився 17 березня 1874 року в сім’ї сільського священика в селі Келечин на Міжгірщині. Мабуть саме тому він сам обрав шлях богослов’я і просвіти. Навчався в Ужгородській гімназії, потім на теологічному факультеті Богословської академії. З березня 1897 року він служив капеланом в Ужгороді, в Цегольняньській церкві. Продовжив освіту у Вищій педагогічній школі Будапешту (факультет математики і фізики). Відразу після закінчення навчання почав викладати в Ужгородській учительській семінарії («препарандії»), а з часом – став директором цього закладу.
Село Солочин Свалявского района впервые упоминается в 1430 году. Население села 1250 жителей. Раскинулось оно между гор Крехая и Тесаник. Название села намекает на солончаковую почву, богатую минеральными водами. Вблизи села действует более полутора десятков источников. Например, у подножия горы Тесаник есть сероводородный источник, а в урочище Беласовица – источник «Волков квас», названный в честь фамилии владельца этого источника в австро-венгерский период, когда местной водой торговали по всей империи.
На межі Іршавського та Міжгірського районів Закарпатськох області на горі між селами Бронька і Суха збереглися руїни середньовічного замку, який було побудовано ще в 1273 році. До нашого часу від фортеці збереглося лише декілька великих каменів і залишки валів на вершині гори. До залишків фортеці, які розташовані неподалік від броньківського лісництва, веде стара дорога, яка відгалужується від головної дороги поблизу мосту
Саженцы японской вишни, привезенные в город над Ужем в далеком 1923 году из Австрии. В наши дни сакуры распространены по всему Ужгороду. Больше всего их можно наблюдать в районе Галагов. Дело в том, что в 1920-1930-х годах чешские власти активно развивали эту часть города. Сегодня же – это центр Ужгорода. В чехословацкий период Галагов представлял собой очень болотистую местность. Именно поэтому здешний грунт не подходил многим деревьям. Чехи решили высадить в Галаговые сакуры, которые успешно прижились в мягком и влажном климате.
На межі Іршавського та Міжгірського районів Закарпатськох області на горі між селами Бронька і Суха збереглися руїни середньовічного замку, який було побудовано ще в 1273 році. До нашого часу від фортеці збереглося лише декілька великих каменів і залишки валів на вершині гори. До залишків фортеці, які розташовані неподалік від броньківського лісництва, веде стара дорога, яка відгалужується від головної дороги поблизу мосту
