Федір Фекета (1791-1838), нащадки якого досі живуть селі Тур’я Ремета, більше 30 років пропрацював листоношою, щоденно долаючи відстань двадцять п’ять кілометрів до Ужгорода за поштою, а потім назад, в рідне село. В підсумку це п’ятдесят кілометрів щоденно – більше ніж марафонська дистанція. Йшов Федір не по дорозі (так значно довше), а по йому одному відомим коротким стежкам. Якось взимку листоноша невдало поставив ногу на лід на річці Туриці, провалився під воду, застудився і невдовзі помер. А земляки в його честь поставили пам’ятник-дошку на стіні місцевої церкви. На дошці вигравіювано напис: “В пам’ять приязності, тверезості, чесності і послужності посла Федора Фекета. Помер 1838 року.”

В 2003 році в центрі міста Перечин встановили бронзовий пам’ятник листоноші Федору Фекета.

Кажуть, сама доля сприяла обранню Федорович професії листоноші. Батько Федора поїхав на заробітки в Америку, а маленький син кожного дня чекав листоношу зі звісткою тата. Тому він сам вирішив стати листоношою. Звичайно, місцеві листоноші не мають морального права бити байдики, оскільки в своїй історії мають такого героїчного колегу. Мабуть, саме тому місцеве поштове відділення вважається взірцевим.