Кваси

Географія місцевості

Кваси розташовані у надзвичайно мальовничому місці. Нині воно відоме кількома санаторіями і мешкає тут трохи менше 2 тисяч осіб, хоча зважаючи на його довжину здається, що народу тут значно більше.

Село розташоване в міжгірській долині річки Чорна Тиса, оточене з півночі Полонинсько-Чорногорським пасмом гір (з вершинами Побори — 1076 м, Близниця — 1880 м, Менчул — 1120 м), з півдня — Мармароським кристалічним масивом. У цьому районі розташовані Чорногори (у складі яких — найвища вершина Українських Карпат г. Говерла — 2061 м, та решта 5 двотисячників, з яких до Квасів найближче розташована г. Петрос, 2020 м). Клімат помірно континентальний, середньорічна температура повітря коливається від +7 °C до +9 °C, найтепліший місяць (липень) з середньою температурою +17 °C, найхолодніший (січень) з середньою температурою −5 °C. Опадів випадає за рік від 850 до 1050 мм. Відносна вологість повітря перебуває в межах 65-88%. Рельєф гірський. Гори лісисті, займають 6082 га площі. Вище лісистих гір простягаються альпійські луки, які називаються полонинами. Ліс змішаний: бук, ясен, ялина, ліщина, черемха, явір, тополя, береза та ін. Також у лісах зустрічається багато грибів та ягід таких як чорниця, суниця, ожина, калина, горобина, брусниця, шипшина та багато ін. Згідно з Українською загальною енциклопедією (1939) у Квасах є золото. Через село тече річка Красиленка

Історія Квасів

Згідно з історичними довідками та джерелами появу с. Кваси датують 1684 р. У XVIII ст. село належало до Королівської комори, було русинським поселенням, населення якого здебільшого займалося лісорозробками. В селі є безліч мінеральних джерел, вода з яких належить до унікального типу «Арзні» і «Єсентуки». Першу водолікарню та купелі «Буркут», (інша назва мінеральної, дещо газованої води гуцульською говіркою) на базі мінеральних джерел, було здбудовано за часів панування Австро-Угорської монархії у середині XIX ст. о 1944 року село мало назви Боркут, Тисаборкут.

Існує декілька старовинних легенд про підставу виникнення села Кваси. По одній з них, першими поселенцями в живописній долині були утікачі-кріпосні із-за перевалу, котрі, щоб позбавитися від панщини, поселялися в цій, вкритою густими лісами, місцевості. Так, у давнину від лютого пана з Галичини в долину Чорної Тиси втекла жінка з двома дочками-красунями. Спочатку йшли вони гірською стежкою. Після тривалої і виснажливої дороги прийшли до великого каменя і сіли відпочити. З того часу це місце зветься «Бабин камінь». Говорять, що і до цих пір всім самотнім дівчатам і жінкам, які доторкнуться до каменя рукою, обов’язково щастить в любові, якщо не відразу, то протягом року. Коли утікачки спустилися до річки, жінка помітила, що до них наближаються двоє молодиків-опришків. З першої ж миті цієї зустрічі зародилася любов між красунями дочками і леґінями. Хлопці попросили у жінки, щоб вона віддала їм дочок в дружини, але мати наполягла, щоб молоді повінчалися. Для цієї любові не могло бути жодних перешкод: опришки сіли на коней і незабаром привезли з собою із-за перевалу священика, який повінчав обидві молоді пари. Щоб священик не втік і не бачив, куди його везуть, леґіні зав’язали йому очі. Після вінчання вони не відпустили попа, а побудували тут невелику вільхову церкву, яка була обмазана глиною, і хатину для нього. Молоді побудували собі невеликі рубані хатини і почали щасливо поживати і добра наживати. Згодом утікачів від панщини і армії все більше прибувало, і так поступово виникло село.

Інша легенда розповідає про те, що якось їхали верхи наїждженим плаєм опришки. Плай вів аж до самого Сигота (місто Мараморош-Сигот), звідки возили дорогоцінну сіль. Опришкам дуже сподобалося місце біля річки, і вони вирішили тут поселитися. Знайшли неподалеку джерело «квасної» води, яка постійно «бурчала» та ще і лікувала від різних хвороб. Незабаром тут виникло село, яке отримало назву Кваси.

Мінеральні води Квасів

Відпочинок в Закарпатті – асоціюється, як правило із гірськими мандрівками, старовинними замками, вином та термальними джерелами. Проте, є в цьому регіоні унікальні курорти, які з прадавніх часів оздоровлюють людей від різних недуг. Одним із таких є курорт Кваси, цілющі води якого прирівнюються до мінеральних джерел славнозвісного Баден-Бадена. Власне сама назва місцевості «Кваси» – походить від смаку води з тутешніх джерел. Через особливий хімічний склад вода володіє м’яким кислуватим присмаком.

Особливим елементом, яким насичені води з родовищ мінеральних джерел є миш’як. Не слід лякатись – це не отруйна речовина, яку так популяризували в фільмах. Миш’як в мінеральних водах міститься в таких концентраціях, що провокують позитивний вплив на людський організм. Як би це дивно не звучало, але хімічні дослідження та медична практика довели, що під час лікування та відпочинку в Квасах значно покращується загальний стан організму, підвищується рівень гемоглобіну в крові, знижуються показники розпаду білків, покращується метаболізм.

Мінеральна вода Чорнотисянського родовища

Головне багатство й унікальний лікувальний засіб села Кваси — це цілюща мінеральна вода Чорнотисянського родовища, яка добувається із власної артезіанської свердловини. За своїм складом вона слабковуглекисла, миш’яковиста, малої мінералізації, хлоридно-гідрокарбонатно-кальцієво-натрієва, холодна, з підвищеним вмістом метаборної кислоти. Іншими словами, вода санаторію «Гірська Тиса» – єдина в Україні природна мінеральна миш’яковиста вода. Цілющі властивості цієї води дуже добре та позитивно впливають на покращення обміну речовин, відновлення опорно-рухового апарату, та виводить з організму зайві солі та радіонукліди.

Яскравим підтвердженням визнання цілющих властивостей було відкриття санаторію Гірська Тиса, який за радянських часів оздоровлював пілотів-астронавтів та працівників атомних електростанцій. Такий крок був добре обдуманим, адже доведено, що миш’яковисті води сприяють виведенню з організму радіоактивних речовин, які несуть онкологічну небезпеку для людського організму. Власне, вищеописані категорії людей відносяться до групи ризику та перебувають під впливом підвищеного радіаційного фону. Щорічне оздоровлення на Закарпатті дозволяло підтримувати відмінний стан здоров’я пілотів та персоналу АЕС.

Є місця, де джерела знаходяться поруч, але кожне із них має різні лікувальні властивості.

Сьогодні курорт Кваси, зокрема санаторій Гірська Тиса, активно займається лікуванням подагри, різноманітних суглобових уражень, ускладнених остеохондрозів, псоріазу, гіпертиреозу, гастритів з пониженою кислотністю, хвороби Бехтерева, наслідків травматичних порушень, гінекологічних патологій. Слід зазначити, що тут є уся необхідна інфраструктура для реабілітаційних курсів, зокрема роботи з суглобовим апаратом. Лікування в Закарпатті в оточенні цілющих гір, кришталево-чистого повітря, під наглядом провідних медичних фахівців з чималим досвідом дає позитивні результати. Як зазначають медики, відпочинок в Квасах двічі на рік дозволяє фактично забути про проблеми із здоров’ям.

Джерело «Буркут»

Це, мабуть, найпопулярніше місце в Квасах, де зупиняються як фури, так і автобуси з туристами. До речі, раніше саме село називалося Боркут або Тисаборкут. Це мінеральне джерело знаходиться на початку села, якщо їхати з боку Ясіня. Треба повернути на вказівнику ліворуч до «Сільської броварні» в урочищі Васкул, переїхати міст через Чорну Тису, або прослідкувати за тим, куди тягнеться вервечка відпочиваючих з пляшками. Вода у джерелі дуже смачна, трішки кисленька і газована. Розповідають, що вона може довго зберігатися і має суперцілющі властивості.

Крім широковідомого у вузьких колах «Буркута», в Квасах налічується до 200 інших джерел з різноманітними смаками і лікувальними якостями. Якщо прогулятися по основній вулиці села і час від часу повертати до річки, долати більш чи менш надійні підвісні місточки, то можна знайти і спробувати щонайменш ще десяток джерел. Якщо є час, то місцеві можуть показати шлях і до далеких криничок, куди треба прямувати гірськими стежками. Навіть, якщо джерельце не знайдете або вода не сподобається, то все одно нагуляєтеся по тінистих лісах, надихаєтеся ароматним, вологим повітрям, а може, і гриби-ягоди знайдете.

Народні промисли – дерев’яні скульптури і ліжники

Вздовж доріг або на території баз відпочинку зустрічаються цікаві дерев’яні скульптури. Наприклад, височенний юнак у брюках-кльош, який дещо нагадує мультяшного Трубадура, хоч і в гуцульському строї, тримає у високо піднятих руках гніздо лелек. Або богатирі з мечами і щитами трохи подалі

Село Кваси ще називають столицею ліжникарства, тобто виробництва ліжників — одного з невід’ємних елементів гуцульської культури. Він завжди супроводжував гуцула протягом життя і був не тільки ковдрою, але й символом добробуту та багатства, використовувався в народній медицині, і навіть у шлюбному обряді. Сьогодні він знов набуває популярності, і ткалям закарпатської Гуцульщини не бракує роботи. Тут зберігають давні традиції ремесла та мріють заснувати школу ліжникарства.”

Пішохідний туризм і Кваси

Крім того, що мандрівники можуть запастися в Квасах водою і вовняними ковдрами, село можна обрати як початкову або кінцеву точку для туристичного маршруту. Їдуть сюди як у “точку старту”. З Квасів можна вирушити на Чорногірський чи Свидовецький хребти. Тобто на їхні вершини: Говерлу, Петрос чи Близниці.

Ці маршрути розраховані на витривалих та бувалих туристів, бо шлях до гір від Квасів доволі стрімкий та виснажливий. Але в цьому є своя особливість. Можна полегшити шлях і піднятися в гори на конях чи автомобілем. Така послуга також надається на місцевих курортах.

Крім того, потрапивши в село, можна відчути всі переваги гірської природи. Село Кваси розміщене на висоті 580 метрів над рівнем моря. Воно розташоване на берегах річки Чорна Тиса, неподалік відомого курорту Драгобрат. Зовсім поруч знаходиться водограй Труфанець. Це найвищий водоспад на Закарпатті, його висота 36 метрів.

І ще один бонус: місцеві обов’язково розкажуть про метеорит, який впав на території села. Щоправда, сам метеорит побачити не вдасться – зараз він надбання європейської науки. Метеорит Боркут впав у Квасах 13 жовтня 1852 року о 15:00. Синоніми: (Borcut); (Marmoros), вага – 7 кг. Його знайшов Jozsef Poschl, лісник села Кваси. Головна маса зберігається в Тюбінгенському університеті (Німеччина).

Пам’ятки в селі Кваси

У невеликому селі на 2000 жителів досить багато церков. Є у Квасах традиційна стара дерев’яна церква – Преображенська (Петропавловська), збудована у 1780 р. З боку і позаду храму та дзвіниці знаходиться пантеон села – сільське кладовище, яке є своєрідною книгою пам’яті і історії села. У передній частині кладовища в 1905 р. встановлено великий бетонний хрест з розп’яттям і написом: “Хресту Твоєму поклоняємося, Владико і Твоє воскресіння славімо”. Перед дзвіницею, з правого боку від храму, під самою огорожею, знаходяться чотири поховання з трьома залізними надгробними пам’ятками-хрестами з розп’яттям. Перший з написом: “Теофілу Глібовецькому, маляру і фотографові 15.03.1846-19.08.1890”. Очевидно, за походженням це був галичанин або поляк, який втік від переслідування.

Церква Різдва Богородиці

Одна з найстаріших в Квасах – Церква Різдва Богородиці, яка нібито стоїть тут з 1762 року, коли ще була зроблена з вільхи і обмащена глиною. Розповідають, що ця церква бачила перших поселенців Квасів – жінку з двома дочками, які втекли від жорстокого пана і прийшли сюди з-за Яблуницького перевалу, а згодом поставили тут колибу. Пізніше сюди почали приходити опришки з іншого боку гір, перші з них одружилися з дівчатами, викравши для цього попа з Прикарпаття, і залишилися тут жити. Церква нібито і була побудована для цього викраденого священнослужителя. Потім втікачів приходило все більше і більше, так і з’явилося село. Цікаво роздивлятися не тільки старі церкви, а й прості будинки, стіни і дахи яких подекуди викладено дерев’яними ромбиками.

Церква Різдва Богородиці типова для цих місць – базиліка зведена у гуцульському стилі. Її звели у 1860 році, а у 1931-му вона була дещо перебудована. Поряд із храмом дзвіниця, а за ним – старий цвинтар.

Греко-католицька церква

Ще одним храмом Квасів, і знову розташованим біля дороги є греко-католицька церква. На тлі зелених Карпат вона виглядає просто чудово, збудували її наприкінці 19 століття, і, найімовірніше, раніше вона була римо-католицькою.

За селом в урочищі “Чопаш”, колись давно було кладовище, де ховали італійських і австро-угорських робочих, будівельників залізниці в кінці XIX ст. через Кваси до перевалу. На прицерковному кладовищі у верхній частині розташовані майже в ряд 8 могил угорських солдатів, які загинули в боях другої світової війни, тому що поряд з селом проходили бойові дії (їх поховали в 1944 р.). У іншому кінці села, у напрямі Білин розташоване ще одне старе кладовище. В основному ховали виключно бідних, тому що за місце не треба було платити, а також самовбивць. На цьому кладовищі знаходиться і братська могила січовиків.

Залізничні мости-віадуки

Для любителів легкого екстріму в Квасах, крім стареньких підвісних мостів через Чорну Тису, що деколи мотиляються з абсолютно непристойною амплітудою, є ще й можливість погуляти по древніх залізничних мостах, які, здається, не знають, що таке ремонт, з часів Австро-Угорщини. Місцеві знавці ходять по джерельну воду саме так, навпростець, через мости, в покритті яких зяють дірки. Через них можна легко побачити камені, злегка вкриті водами Чорної Тиси. Лишається тільки дивуватися, як вся ця інфраструктура все ще витримує проходження потягів. Дещо виправляє ситуацію стигла суниця, яка росте просто вздовж залізничної колії.

Ресторани в селі Кваси

Ресторація «Гагарін та Бокораш»

Ресторан задумано у кращих львівських традиціях: у нього є своє легенда, про яку офіціанти не розповідають, а приносять книжку «Повесть о космическом бокораше» і її скорочену версію у вигляді коміксу для дітей. Інтрига будується на тому, що Кваси колись були центром лікування і реабілітації льотчиків-космонавтів, а також працівників атомних електростанцій. Автор книги розповідає цікавенну історію, як до Квасів на відпочинок прибув ніхто інший, як сам Юрій Гагарін, інкогніто, звичайно. Як перший космонавт познайомився з чарівною гуцулкою, а згодом і з бокорашем (тобто з плотогоном, людиною, яка займалася сплавом лісу по гірських річках), і чим це все закінчилося – можна дізнатися у ресторані.

Також у закладі можна досхочу нафотографуватися – наприклад, в образі бокораша зі справжнім веслом-стерном на плоті (бокорі) пліч-о-пліч з космонавтом та гуцулами; разом зі скульптурами Гагаріна та бокораша на другому поверсі; на заквітчаному відкритому майданчику та й просто в осучасненому гуцульсько-космічному інтер’єрі. Їжа виявилася теж неймовірно смачною, свою роль зіграли і назви страв (слово дня — кремзлики), і подача, і посуд, і незвичні насичені «бринзові» смаки, і пиво «Ципа» з власної броварні, і книжка-легенда, під яку ми все це споживали. А ще було заспокійливе дзюрчання річки неподалік, і яскраві квіти, що нас оточували. Ставлю 10 балів з 10 і дуже раджу сюди потрапити. Після довгого перебування в глухих карпатських селах, де максимум є магазинчик-забігайлівка, потрапити у такий ресторан — це справжня насолода.

«Гуцульська Піцца під Ґаздівське Пиво»

Заклад вдало розташувався на першому поверсі еко-садиби «Васкул», у мальовничому закапелку Квасів, поруч із природним джерелом мінеральної води. Тож, як будете набирати водичку, апетитні аромати неодмінно заведуть Вас у «Гуцульську Піццу».

Традиційна шовдра, копчена підчеревина, карпатські печериці, бринза, приготована на полонині, що в горах понад селом Кваси і навіть моцарела по-гуцульськи – ці та інші місцеві продукти використовують тутешні умільці для нехитрих кулінарних шедеврів на тонкому запашному тісті з рум’яною, ледь хрусткою скоринкою. Усе це, присмачене карпатськими травами, випікається на дровах.

Файні ґазди запропонують Вам Гуцульську піцу BBQ, «Екстра», а ще «Українську», «Мадярську» та «Чеську».

Чудову компанію будь-якій з них складуть закарпатські м’ясні делікатеси, свіжі салати, суп з карпатськими равіолі, курячі крила з гострим соусом, а також страви на пательні: м’ясо по-гуцульськи та карпатські равіолі, смажені зі сметаною, м’ясом та грибами.

І неодмінно скуштуйте соковиті гуцульські чебуреки з м’ясом, бринзою та чебрецем – такої смакоти не куштував навіть той, хто винайшов чебурек!

Де зупинитись в Квасах

Готель “Над Тисою”

Адреса: Кваси, 13, Рахівський район, Закарпатська область, Україна

Телефон: +38 (096) 212 0964

Готель “Над Тисою” розташований у селі Кваси, за 13 км від підйомника “Карпатська Чайка”. До послуг гостей безкоштовний Wi-Fi та безкоштовна приватна автостоянка.

Усі номери оснащені телевізором із плоским екраном і супутниковими каналами. Деякі номери містять зону відпочинку. З певних номерів відкривається чудовий вид на гори або річку. У покращених номерах встановлено гідромасажну ванну. Ціни за номер в цьому готелі починаються від 750 грн.

Бажаючі відпочити по бюджетному варіанту можуть скористатись екосадибою “Васкул”, готелем “Лісова казка” або котеджем “Mineral” ціни за проживання в яких стартують від 300 грн.

Якщо ж Ви хочете максимально оздоровитись, то найкращим варіантом вже згадуваний нами санаторій “Гірська Тиса”, ціни за номер в якому починаються від 3573 грн.

Як доїхати до Квасів?

Квасами проходить одна з основних карпатських трас “Мукачево -Львів”, тож автобусом або власним авто можна доїхати з Івано-Франківська, Коломиї, Ужгорода або Мукачева. А ще є залізнична колія, тож добратися легко поїздом зі Львова, Івано-Франківська або Києва. Найближчі аеропорти знаходяться в Івано-Франківську і Ужгороді. Тож варіантів дістатись в цей чарівний край придостатньо.

Завітайте в село Кваси одного разу і Ви будете повертатись в цей закарпатський рай щороку.