Тис ягідний відноситься до хвойних порід дерев. В давні часи це унікальне дерево займало велику частину гірських схилів, а тепер поступово зникає з карпатських лісів. Причиною цього процесу є не стільки зміни клімату, скільки людська діяльність.
З твердого, стійкого до гниття тису в давнину виробляли меблі, арбалети, луки і навіть гарматні ядра. Його ароматною червоною деревиною прикрашали королівські і дворянські палаци. Навіть в усипальницях єгипетських фараонів знаходили саркофаги виготовлені з тиса ягідного.
Про широке поширення в минулому тису в нашому краї свідчать численні топоніми, зокрема – назва річки Тиса. Ще в 1885 році на виставці в Будапешті експонувався пень діаметром 120 сантиметрів. Його привезли з урочища Чорний Грунь Богданського лісівництва, що на Рахівщині.
Сьогодні на Закарпатті місця зростання цієї породи залишились у важкодоступних вапняках вздовж потоку Кузий, в Угольському масиві Карпатського біосферного заповідника і в долині Білого Потоку, в Требушанському лісництві. Декілька малочисельних біогруп тису збереглось і в інших районах області, в смузі змішаних буково-ялинових лісів. Всі частини дерева, за виключенням з’їсної червоної м’якоті плоду – дуже ядовиті. В грецькій міфології тис вважався деревом смерті. Можна отруїтись, якщо випити вино з дерев’яного типового кубку.
#квіткаедельвейсу
Зате його деревина є бактерецидною. Будинок, в якому використано тис ягідний в якості будівельного матеріалу, серйозно захищений від інфекцій. Ця властивість дуже цінилась в давнину, під час масових епідемій. Крім того, тис ягідний використовувався в якості рослини-оберегу, так як, за переказами, нечиста сила уникає його.