Найдавніші архітектурні пам’ятки, які дійшли до наших днів з епохи середньовічного Закарпаття є кам’яні замки, палаци і храми. Але особливий інтерес викликають дерев’яні церкви краю. Вони – це найбільш характерний прояв культурної спадщини Закарпаття і найцінніший внесок нашого краю в світову художню скарбницю.
На території Закарпатського краю збереглось 118 дерев’яних храмів, побудованих протягом останніх п’яти століть, а 39 з них зареєстровані як пам’ятки архітектури.
В кінці XVIII століття всі церкви Мукачівської греко-католицької єпархії були дерев’яними, за виключенням декількох міських і монастирських храмів. Всього їх нараховувалось тоді близько 800.
З 1779 року по трьом розробленим у Відні проектам кам’яних базилікових храмів будувались всі церкви на території теперішнього Закарпаття. З тих пір старі дерев’яні церкви поступово замінювались новими. Так, протягом XIX століття тільки в Березькому комітаті припинило існування 100 дерев’яних храмів, а за першу половину XX століття знищено 47 храмів і 11 дзвіниць.
Вперше питання збереження дерев’яної архітектури виникло в період, коли Закарпаття входило до складу Чехословацької республіки. П’ять храмів, яким загрожувало знищення, були перевезені в Прагу, а три перенесено в межах областях. Так, Михайлівську церкву перевезли в 1927 році з Шелестова в Мукачево, а звідти в 1974 року – в Ужгород; Успенську з Обави в 1931 році перевезли в Чехію, а церкву святого Михайла з Великих Лучок в 1929 році – в Прагу.
Наступний період знищення дерев’яних храмів розпочався після приходу радянської влади. В селах створювались ініціативні групи, які діяли по розробленому в партійних кабінетах сценарію. Під керівництвом голів сільрад і директорів шкіл церкви розбирались на дрова. Таким чином, з 1945 по 1985 рік було знищено 26 дерев’яних храмів і 10 дзвіниць. Ми ж являємось свідками третього періоду знищення храмів. З практичних міркувань люди замінюють дерев’яні храми на кам’яні, перебудовують старі споруди, не розуміючи, якої шкоди завдають собі і своїм нащадкам.
Із-за відчутних втрат в сфері дерев’яної архітектури значно зросла культурна цінність кожної збереженої церкви.