Рослинність субальпійського поясу Українських Карпат представлена цілою смугою стланників – перехідної зони від лісового до безлісного альпійських поясу. Над хвойними лісами здебільшого ростуть зарості гірської сосни – жерепа. Над буковими лісами непролазними хащами росте вільха зелена (лелеча), а також ялівця сибірського.

Густі зарості гірської сосни, висота яких сягає трьох метрів, майже непролазні. Хто хоч раз губив стежку в жерепі, назавжди запам’ятав, як важко боротись з стовбурами цієї рослини, що стеляться по схилах і довжина яких досягає дванадцяти метрів. Товщина таких гілок сягає 25 сантиметрів. Найстаріший кущ жерепи був знайдений на схилі гори Туркул. За оцінками спеціалістів цьому кущу 400 років.

В народній медицині гірську сосну використовують для лікування різних простудних захворювань. До Першої світової війни в Чорногірському масиві діяла невеличка фабрика, яка займалась виробництвом ефірного масла з цієї рослини. Зарості ялівця сибірського та вільхи зеленої – також серйозна перешкода на шляху туриста. Вільха утворює непролазні кущі або стланники висотою 2-3 метри, з гілками довжиною до 10-15 метрів. Особливо неприємні враження залишає проходження через мокрі стланники. Це нагадує мийку автомобіля, в якій використовуються великі щітки, що обертаються.

Вищезгадані рослини виконують важливу захисну функцію водорегулювання, захищають ґрунти від ерозії, а ліси – від снігових лавин і зсувів ґрунту.

Фото

• Зарості карпатської сосни (“жерепа”)