По композиції це класичний бойківський триверхий храм з п’ятьма заломами над бабинцем і навою та чотирма над вівтарем. Можна без перебільшення сказати, що це був найбільш досконалий тип бойківського храмового зодчества в Закарпатті.
Місто Хуст розташоване біля впадіння річки Ріка в Тису на відстані 112 кілометрів від обласного центру. Через місто проходить залізниця Ужгород–Солотвино і автодорога Ужгород-Рахів. Населення Хуста близько тридцяти тисяч чоловік.
Є версія, що назва міста Хуст – це абревіатура назв коронних міст Мараморошської жупи, а саме: Госсумезе – Довге Поле – Камполунг (тепер в Румунії) – “Г”; Уишк – Вишково – “У”; Сигіт – Сігетул Мармаціей (тепер в Румунії) – “С”; Течо – Тячів – “Т”. Таким чином, перші літери назв цих міст дали ім’я місту ГУСТ, яке згодом трансформувалося в Хуст.
Місцевий клімат сприятливий для виноградарства, і вже в епоху середньовіччя тут вирубували ліси, щоб засадити звільнені земельні ділянки лозою. Вперше місцеве вино згадується в 1417 році. Виноград збагатив Середнє, зробив його одним з найзаможніших поселень краю. Син власника Середнього Іштвана Добо в XVI столітті розширив винні підвали за допомого праці полонених турків. За легендою, полонених турків так жорстоко експлуатували на цих роботах, що всі вони загинули. Ще довго місцеві жителі називали середнянські подвали не інакше як «турецькі».
Зараз загальна довжина Середнянських підвалів становить майже 4 км. В XVII столітті середнянські вина навіть експортувались в Західну Європу.
Саме поблизу Голубиного в 1878 році графи Шенборни почали добувати воду з джерел «Маргіт», «Луга-Ержебет» і «Паннонія-Жофія». В ті часи за допомогою цієї води лікували захворювання верхніх дихальних шляхів, кишківника, нирок і жовчного міхура, а також цукровий діабет.
Під час Другої світової війни угорський уряд в північно-східних Карпатах побудував військову оборонну лінію – Лінію Арпада. Вона складалася з декількох поясів. Перший – в Прикарпатті, для захисту підступів до головного Карпатського вододільного хребта
На межі Іршавського та Міжгірського районів Закарпатськох області на горі між селами Бронька і Суха збереглися руїни середньовічного замку, який було побудовано ще в 1273 році. До нашого часу від фортеці збереглося лише декілька великих каменів і залишки валів на вершині гори. До залишків фортеці, які розташовані неподалік від броньківського лісництва, веде стара дорога, яка відгалужується від головної дороги поблизу мосту
Одна з легенд розповідає про заблукав гуцула, який виріши в заночувати на березі Несамовитого. Розклав він багаття і почав готувати вечерю. Коли зачерпнув казанком воду з озера, вибухнув грім і з'явилася кінна упряжка.
