Село Локоть Іршавського району Закарпатської області знаходиться в надзвичайно живописному місці. Навколо збереглась неперевершена і недоторкана природа.
В історичних джерелах вперше про це село згадується в 1613 році, а про церкву в ньому згадується в 1690 році. Спочатку це село називалось Велика Абранка. Лише в 1919 році утвердилась сучасна назва села – Локоть.
В 1710 році, в результаті повстання куруців тутешня місцевість була вкрай спустошена. Перша дерев’яна церква в селі Локоть згоріла. Проте, вже в 1734 році в селі Локоть з’явився новий храм. Дослідники вважають, що зарубки та сліди кутових з’єднань на брусах можуть свідчити про те, що його було перенесено в Локоть з іншого села.
Цей тризрубний, збудований з дубових колод храм Введення Пресвятої Богородиці зберігся до наших днів і датується відповідно до напису на дошці 1734 роком.
Рівні зруби нави і бабинця храму ширші п’ятигранного зрубу вівтарної частини. Піддашя, яке опоясує споруду, біля західної стіни храму утворює дах ганку, який стоїть на різьблених стовпцях. Нава і бабинець мають спільний високий дах; дах вівтарної частини виглядає мініатюрним. Над бабинцем возвишається квадратна башта з шатровим дахом, який переходить у високий гострий шпиль з чотирьохскатними фартухом, що завершується хрестом. Нині церква покрита шиферною сірою черепицею етернітом, який було встановлено замість дерев’яного покриття даху ще у 1937 році. Попри цю реконструкцію храму вдалось зберегти свій первісний вигляд майже незмінним.
Поряд з церквою розташована дзвіниця відкритого типу, покрита чотиригранним шатровим дахом.
авдяки шпилеподібному завершенню храм зараховують до групи «готичних» лемківських храмів Закарпаття. В 1963 році храм зараховано до пам’яток архітектури УРСР.
У храмі зберігаються стародавні молитовні книги, стародавні ікони і фрески. Храм є діючим.