Румуни (самоназва – роминь) – це національна меншина, яка проживає на Закарпатті в долинах річок Тиса і Апша, в селах Біла Церква, Середнє Водяне, Водиця-Плеюц, Нижня Апша, Глибокий Поток, Топчино та в селищі Солотвино. Це нащадки пастухів-волохів, які прийшли в Східні Карпати з Балкан ще в XIV столітті. Більшість з них з плином часу асимілювались з русинським населенням, а частина осіла в долині Тиси як вільні поселенці і за прикладом місцевих жителів почали займатись землеробством. В XIV-XVI століттях румуни долини Тиси, як православні, були своєрідним посередником в культурних контактах русинів краю з балканським православ’ям, що задокументовано як закарпатськими літературними пам’ятками того часу, так і настінними розписами дерев’яних храмів Мараморощини. Православ’я утримувало свої позиції в селах з румунським населення аж до середини XVIII століття.
Церкву в селі Біласовиця будували скоріш за все ті ж майстри, що й храм в сусідньому селі Котельниця. Але поскільки жодна церковна громада не погоджувалась на пряме повторення вже існуючої церкви, майстри вимушені були проявляти чудеса винахідливості, щоб не повторятись. За словами старожила церківника Михайла Халуса (1921 р. н.), батько і дідусь якого теж були церківниками, храм святого Миколая збудовано майстрами з Лазів Василем Ломаґою та Василем Далекореєм. Храм побудовано в 1890 році.
Августин Волошин (1874-1945) – видатний педагог, політичний діяч, президент Карпатської України. Народився 17 березня 1874 року в сім’ї сільського священика в селі Келечин на Міжгірщині. Мабуть саме тому він сам обрав шлях богослов’я і просвіти. Навчався в Ужгородській гімназії, потім на теологічному факультеті Богословської академії. З березня 1897 року він служив капеланом в Ужгороді, в Цегольняньській церкві. Продовжив освіту у Вищій педагогічній школі Будапешту (факультет математики і фізики). Відразу після закінчення навчання почав викладати в Ужгородській учительській семінарії («препарандії»), а з часом – став директором цього закладу.
Завдяки унікальному клімату Пилипець став відомим гірськолижним курортом. Сніжний покрив в Пилипці ідеальний для катання на гірських лижах. Однак, взимку тут буває дуже холодно (до -30 o С). Гірськолижні траси в Пилипці облаштовані на схилах гір Гимба і Ряпушка. В селі є три великі підйомники: «Затишок», «Боржавські полонини» і «Магура». Найпопулярнішим серед них є «Боржавські полонини» з довжиною аж 1500 метрів та величезним перепадом висоти – 402 метри.
Лазещина, як і багато інших сіл в Закарпатті, залюбки використовується лижниками та бордистами. Ціни на житло в Лазещині доступні, а відстань до відомих гірськолижних баз в Драгобраті і Буковелі незначна. Драгобрату знаходиться на відстані лише 18 км, а Буковель – 20 км.
