Село Горінчово Хустського району Закарпатської області знаходиться на відстані 15 кілометрів на північний-схід від Ізи в долині річки Ріки. Населення села трохи більше трьох тисяч чоловік.
Вперше в письмових джерелах воно згадується в 1350 році. Тоді воно називалось Зелеумезеу. Згодом його назва змінилась на Гарінча (1403 р.), Герінче (1460 р.), Геренчі (1555 р.).
Є версія, що назва міста Хуст – це абревіатура назв коронних міст Мараморошської жупи, а саме: Госсумезе – Довге Поле – Камполунг (тепер в Румунії) – “Г”; Уишк – Вишково – “У”; Сигіт – Сігетул Мармаціей (тепер в Румунії) – “С”; Течо – Тячів – “Т”. Таким чином, перші літери назв цих міст дали ім’я місту ГУСТ, яке згодом трансформувалося в Хуст.
За легендою, колись в місцевих хащах поселилися розбійники, які втекли від панщини. Кожного року високі хащі спалювали, а наступної весни їх знову доводилось спалювати. Тому село, яке виникло на цьому місці, назвали Горінчово (від слова горіти). В наш час село славиться своїми казкарями, яких тут декілька десятків. Найбільше прославив казки з Горінчово фольклорист Петро Лінтур (1909-1969 рр.). Саме завдяки його титанічні праці вийшли у світ збірники казок: «Казки одного села», «Казки Верховини», «Дванадцять братів», «Дідо-Всевідо» та інші. Коли етнографи експедиції Інституту етнографії АН СРСР збирали в 1946 році твори народної творчості, тільки з Горнічово вони привезли понад триста казок.
Щорічно в Горінчово відбувається фестиваль казкарів «Живуча казкарська традиція».
Відео
Фото
-
Горінчово взимку -
Село Горінчово -
Петро Лінтур
Error: API requests are being delayed. New posts will not be retrieved for at least 5 minutes.
