Становище православного духовенства на Закарпатті в XVI-XVII століттях значно погіршилась. Його утискали як католики так і протестанти. В протистоянні між католиками і протестантами православне духовенство вирішило піти на компроміс з Римом. Так 24 квітня 1646 році в Ужгородському замку 63 православних священики на чолі з Василем Тарасовичем в присутності Егерського католицького єпископа Дьєрдя Якушича прийняли унію, тобто дали згоду на приєднання своєї церкви до католицької і визнали верховенство папи римського. Однак при цьому було здійснено низку виключень, зокрема, збережено обряд грецької церкви. Договір втілювався в життя дуже повільно. Тільки в 1651 році Рим затвердив першого Мукачівського греко-католицького єпископа Петра Парфенія. Тільки в 1771 році було канонізовано саму Мукачівську греко-католицьку єпархію.
Для корінного слов’янського населення Закарпаття, котре протягом багатьох століть знаходилось під чужоземним пануванням, греко-католицизм поступово набув етнічного характеру. Завдяки йому греко-католик – корінний житель виділяв себе серед сусідів – реформаторів і римських католиків, утверджував свою самобутність, огороджував себе від асиміляції.
Руїни церкви св. Юрія де було укладено унію 
Герб Мукачівської греко-католицької єпархії 
Ужгородська церковна унія
