Знайомство з Ужгородом буде неповним без відвідування відомої Горянської ротонди, яка є однією з найдавніших пам’яток сакральної архітектури України. Віруючі приходять сюди молитись протягом майже 1000 років.
Ротонду нещодавно реставрували і повторно освятили в січні 2007 року. Знаходиться пам’ятник архітектури на відстані чотирьох кілометрів на схід від центральної частини Ужгорода, на скелястому виступі Анталовецької поляни, яка є частиною Вигорлат-Гутинського хребта. Звідси відкривається чудовий вид. Саме з Горянської ротонди в останні роки починають святкувати День міста.
Колишня самостійна адміністративно-територіальна одиниця, село Горяни на початку 20 століття увійшло до складу міста Ужгорода. За однією гіпотезою, Ужгород свої витоки бере не з Замкової, а з Горянської гори. І дійсно трохи вище ротонди розташовані руїни чи то палацу, чи то давнього монастиря, котрі місцеві жителі називають “городищем”.
Неспростовним фактом є те, що частина цієї церкви Святої Анни, ротонда з вузькими вікнами, – найдавніший зразок кам’яного зодчества в місті Ужгороді. Про її давність свідчать самі стіни двометрової товщини.
Версій про вік заснування ротонди є багато: від IX до XII століття. Нава і ризниця храму побудовані пізніше – в XIV-XV століття. Славу Горянській ротонди принесли унікальні фрески, знайдені під шпаклівка під час ремонту в 1879 році. Вже попереднім науковим аналізом було встановлено, що це стінопис XIII-XIV століть. Фрески намальовані переважно в холодній кольоровій гамі і зображають всім відомі сюжети: “Благовіщення“, “Втеча в Єгипет”, “Дорога на Голгофу”, “Христос перед Пілатом”, “Тайна вечеря”. Мабуть, автор фресок був знайомий з творчістю Джотто, предтечі італійського Відродження. Є версія, що фрески на стінах ротонди з’явились на замовлення власника Ужанської домінії Дьєрдя Другета, італійця за походженням.
В 1960-1962 роках фрески були відреставровані. Неправильний ремонт на початку 1990-х мало не призвів до катастрофи: в храмі підвищився рівень вологості, фрески опинилися під загрозою зникнення. На щастя, знайшлись кошти і на опалення храму і на заміну жерстяного даху ґонтом. Ще одна унікальна особливість Горянської Ротонди – всередині вона має п’ять (а колись шість) радіально розміщених ніш-апсид, між тим як храми такого типу мали, як правило, вісім подібних ніш. Таким чином, Горянська ротонда в плані являється правильним шестикутником.
Класифікація Закарпатських дерев’яних храмів
