Закарпатські роми, більш відомі під назвою цигани, з давніх часів живуть в містах і селах рівнини і передгір’я. На Закарпатті нараховується від 20 до 40 тисяч ромів. Більшість з них проживає в так званих таборах на окраїнах міст і сіл. Це зумовлено як їх маргінальним становищем в суспільстві так і жорсткою політикою по відношенню до них майже всіх політичних режимів, які домінували на Закарпатті.

         Значна частина закарпатських ромів протягом всієї своєї історії добували засоби до існування жебракуванням, конокрадством і дрібними крадіжками.

    Значна присутність ромів на вокзалах, в поїздах і на ринках також обумовлена стереотипом поведінки, який зберігся з часів кочування: постійне переміщення, майже вона відсутність інтересу до власного житла.

         Роми в соціальному відношенні неоднорідні і можуть бути поділені на декілька груп: роми-музиканти, які грають в кафе і ресторанах; ремісники, які поділяються на вищу групу – ковалів, чоботарів; середню – майстри різьблення по дереву, майстри плетіння кошиків, і вінків, і нижчу – майстри з виготовлення саману (сирої цегли). Окрему соціальну групу представляють роми-заробітчани, які досить часто маючи подвійне громадянство (крім українського мають як правило угорський або румунський паспорт) вільно працевлаштовуються на сезонні або постійні роботи в країнах ЄС. На вершині ромської спільноти перебуває барон, який захищає інтереси ромів у відносинах з владою.