На Закарпатті існувала традиція збирати в день Івана Купала різноманітне лікувальне зілля. Зібраним в цей день лікувальним травам приписувалась особлива магічна й лікувальна сила. Навіть з наукової точки зору такий звичай є дуже раціональним. Саме в період кінця червня – початку липня на Закарпатті рослини досягала піку свого розквіту.
Церква й світська влада протягом тривалого часу намагалась переслідувати всіх тих, хто збирав зілля на Івана Купала. Порушників заборони карали побиттям батогами.
Згодом церква намагалась християнізувати ці традиції на Івана Купала. Саме під впливом християнства виник звичай освячення в церкві зібраного на Івана Купала зілля.
Традиції по збиранню трав
На Івана Купала лікарські трави Карпат йшли збирати перед сходом сонця. Вважалось, що якщо на травах вже висохла роса, то вони втрачають свої лікувальні властивості. Рекомендувалось збирати зілля у віддаленій лісовій місцині, воно вважалось найбільш чистим і цілющим. Люди, які збирали зілля, роздягались і виконували свою роботу голими, щоб трави не втратили свою силу.
Обряди на Івана Купала у східних районах Бойківщини – вважалося що зірвані на свято трави та рослини мають не тільки цілющі властивості, а й люди вірили що вони здатні передавати силу зіллю, яке заготовлювалося в інший час.
На західній Бойківщині лікарські рослини заготовляли переважно в русальний тиждень, найчастіше в русальну п’ятницю, хоч поширеною була думка цілющими вважати рослини, зібрані і в інші святкові дні (Івана Купала, Спаса) або і в несвяткові.
На Лемківщині зібране купальське зілля зв’язували з гілками ліщини (інколи з гілками фруктових дерев) у сніпок і несли освячувати біля церкви. Зберігали його до наступного святкування Івана Купала. Вживали його при лікувальному «замовлянні» людей чи тварин.
Повір’я про купальське зілля
В народі вірили, що доглядом і вирощуванням цілющих трав займаються русалки, мавки та інші міфічні персонажі.
Забобонна уява горян Бойківщини в свою чергу вимальовувала універсальний фантастичний лік на всі хвороби і пошесті у вигляді чарівного зілля, що росте в глибоких горах, чи трави з меж дев’яти полів, зірваної непомітно для стороннього ока на світанку Івана Купала зі словами: «Рву на лік, коли буде треба».
Крім лікування хвороб, купальське зілля використовувалось дівчатами для ворожби і вживалось з метою запобігти стихійним лихам. Так, під час буревію купальське зілля спалювали в печі.
Крім того, купальське зілля вважали засобом збільшення врожаю. Існував звичай встромляти освячені ліскові гілочки встромлювали в землю, де вирощували овочеві культури.
На Бойківщині, Гуцульщині та Лемківщині існував звичай «замаювати» (прикрашати) оселі купальським зіллям.
Так, на Гуцульщині в день перед Іваном Купала обкладали, обтикували хату зіллям, та й не лиш хату – в городах тичуть ліщину; вважалося, що вона оберігає від черв’яків врожай.
На Закарпатті на Івана Купала ґазди збирали підгнивши сливки, грушки і саме на Івана Хрестителя закладали їх в бочки, варили горілку. Вірили, що так вийде ліпша.
Обряди в ніч на Івана Купала
Надзвичайно цікавим є вірування про цвітіння папороті в ніч напередодні Івана Купала.
За віруваннями, що побутували в закарпатців, у ніч з 06 на 07 липня (за старим стилем) квітне папороть. Той кому пощастило заволодіти квіткою папороті за народними уявленнями, міг володіти духами, повелівати землею i водою, знаходити скарби, ставати невидимим тощо.
Гуцули вважали, що квітку папороті можна знайти тільки опівночі і той кому це вдасться отримає рай на землі.
Загалом свято Івана Купала є одним з найбільш яскравих і життєрадісних в народному календарі і завжди викликатиме інтерес туристів і подорожуючих, яким пощастило завітати на Закарпаття.
Відео
Фото
-
Збирання зілля на Івана Купала в наші дні -
Чарівна квітка папороті -
Квітка папороті
API error 190: Error validating access token: The session has been invalidated because the user changed their password or Facebook has changed the session for security reasons.
