Село Ізки знаходиться вздовж дороги з Воловця в Міжгір’я, відразу за селом Пилипець. В ньому проживає трохи більше 800 чоловік. Колись село Пилипець не було окремим населеним пунктом, а являлось складовою частиною Ізок
Єврейське заселення Закарпаття розпочалось ще в XV столітті, але більша частина євреїв переселилась в наш край у XVIII столітті. Вони переїхали сюди з Галичини, де перенаселеність, політичні збурення і постійні гоніння зробили їх життя нестерпним. Закарпаття ж в той час було дуже обезлюдненим внаслідок війни 1703-1711 років і могло прийняти велику кількість переселенців. Вже в 1787 році 6311 євреїв населяли комітати Унг, Берег, Угоча і Мараморош. В першій половині XIX століття імміграція з Галичини проходила в ще більшому масштабі. Подальший ріст міграційних процесів і висока народжуваність призвели до значного приросту єврейського населення. В 1910 році єврейські общини вищезгаданих чотирьох комітатів нараховували 128 791 людину.
Закарпатський художній музей імені Йосифа Бокшая засновано в 1948 році. Він розташований в будівлі колишнього комітатського управління (жупанату) – архітектурної пам’ятки, побудованої ще в 1809 році в архітектурному стилі класицизму.
Одним із кращих взірців храмової архітектури Закарпаття минулих часів є церква Архангела Михаїла ХVІІІ ст. із с. Шелестово Мукачівського району, яка є окрасою музейної експозиції Закарпатського музею народної архітектури та побуту в місті Ужгороді. Народні зодчі спорудили цей храм на славу Божу, де гартувалась душа і віра наших пращурів. Споглядання рукотворного вишуканого гармонійного образу цієї перлини викликає захоплення і відчуття національної гордості.
В центрі села, зліва від траси, видніється силует дерев’яної тризрубної Дмитріївської церкви. Побудовано її ще в 1780 році зі смерекових брусів в стилі мараморошської готики. В цьому храмі збереглися твори художньої різьби XVIII століття і темперного живопису XVII століття. Нажаль дах храму вкрито бляшаним покриттям.
Народився Микола Шугай в Колочаві 3 квітня 1898 року. Він був старшим сином в сім’ї лісоруба. Неграмотний, в школу не ходив. Односельці згадували його як хлопця веселого, але вважали його забіякою. В 1917 році він дезиртирував з армії. Невдовзі його впіймали і повторно відправили у військо, звідки йому вдалось знову втекти. Якось Шугай вбив двох чеських жандармів, які мали намір його впіймати. З того часу, для Миколи і його молодшого брата Юрія, домом став ліс. Невдовзі вагітну дружину Миколи Ержію арештували, а на присілок Колочави Лази наклали контрибуцію у розмірі 15 тисяч корун. В околицях села ввели пропускний режим, а всім селянам виписали іменні посвідчення. Всі злочини в околицях автоматично приписували Шугаям. В кінці 1920 року Миколу підозрюють у вбивстві колочавського жандарма, в лютому 1921 році приписують вбивство односельця, а в березні – 4-х євреїв з села Сойми. Слідство довело, що Шугай вбив свого сусіда Івана Дербака і спалив його хату.
Правнук Арпада, князь Гейза, прийняв християнство і свого сина Іштвана виховував в християнському дусі, для чого запросив німецьких місіонерів. Дружиною молодого Іштвана стала сестра баварського короля Гізелла (та сама, статуя якої прикрашає будівлю музичного училища в місті Ужгороді).
Іштван I Святий продовжив справу Арпада, консолідувавши угорців в християнську державу.
