В 1872 році через Воловець було прокладено залізницю, що дало поштовх для подальшого бурхливого розвитку селища. З 1957 року Воловець отримав статус селища міського типу і районного центру. За роки радянської влади тут були побудовані адміністративні будівлі, вузол зв’язку, Будинок культури, турбаза «Плай», торговий комплекс.
Сьогодні Воловець один з туристичних центрів Закарпаття. Звідси починаються маршрути по Боржавським полонинам.
Одна з легенд розповідає про заблукав гуцула, який виріши в заночувати на березі Несамовитого. Розклав він багаття і почав готувати вечерю. Коли зачерпнув казанком воду з озера, вибухнув грім і з'явилася кінна упряжка.
По композиції це класичний бойківський триверхий храм з п’ятьма заломами над бабинцем і навою та чотирма над вівтарем. Можна без перебільшення сказати, що це був найбільш досконалий тип бойківського храмового зодчества в Закарпатті.
На території самого Ясіня діє 2 бугельні підйомники. Менший з них має довжину метрів та розміщений на горі Костирівка. Траса для гірськолижників в цьому місці має ширину 200 метрів та характеризується маленьким перепадом висоти у розмірі 70 метрів. З центра Ясіня сюди можна дійти пішки лише за 10 хвилин. Пологий спуск цієї траси є дуже зручний для дорослих і дітей, які вперше стають на лижі.
Правнук Арпада, князь Гейза, прийняв християнство і свого сина Іштвана виховував в християнському дусі, для чого запросив німецьких місіонерів. Дружиною молодого Іштвана стала сестра баварського короля Гізелла (та сама, статуя якої прикрашає будівлю музичного училища в місті Ужгороді).
Іштван I Святий продовжив справу Арпада, консолідувавши угорців в християнську державу.
