Духовне життя на Закарпатті за останні сто років зазнало суттєвих змін. В цей час тут з’являються релігійні громади «пізнього протестантизму» (методисти, баптисти, адвентисти, свідки Єгови та інші). Вони виникли в регіоні завдяки місіонерам та тим закарпатцям, які їздили на заробітки в країни Західної Європи і Америки.
Становище всіх релігійних течій на Закарпатті значно покращилось в період Чехословацької республіки. Завдяки толерантній політиці президента Томаша Гаріга Масарика створились необхідні умови для вільного і рівноправного співіснування всіх конфесій. В цей час почалось відновлення православної церкви, обумовлено низкою причин. Це була, зокрема, своєрідна реакція на процес мадяризації і чехізації населення. Пробудження національної свідомості в патріархальному закарпатському селі набуло конфесійного характеру, місцеві селяни спонтанно тягнулись до православної церкви.
За час існування Закарпатської України (листопад 1944 – січень 1946 року) Народної Ради було прийнято низку декретів, якими скасовувались всі релігійні привілеї, було ліквідовано державне утримання храмів і монастирів. Систему освіти було передано з церковного підпорядкування відповідним державним органам.
Християнство на Закарпатті з’явилось ще в I столітті нашої ери. Воно проникло сюди разом з торгівлею з Риму, а згодом і Візантії. Могили з візантійськими хрестами вказують на те, що білі хорвати вже в часи правління аварів в VII-VIII століттях не тільки знали християнство, але й притримувались його традицій.
Останні роки виявились нелегкими для віруючих Закарпаття. Радянська влада форсувала невернення населення регіону до науково-матеріалістичного світогляду. Одночасно велась активна боротьба з «релігійними пережитками». В кінці 1940-х – на початку 1950-х років на релігійні організації області обрушились репресії. Деякі з них (греко-католики, п’ятидесятники, єговісти та інші) опинились поза законом, інші (реформатори, баптисти та ін.) формально були визнані державою, але на ділі зазнавали утисків. Було зачинено і зруйновано багато культових споруд. З 1945 по 1985 рік, до початку демократизації в Закарпатській області УРСР було знищено 26 дерев’яних храмів і 32 кам’яні церкви, більше десяти дзвіниць, десятки каплиць. Непоправної шкоди було завдано не тільки релігійному, але й всьому духовному життю Закарпаття.
Після здобуття Україною незалежності поступово почали відроджуватись й різні релігійні конфесії. Сьогодні туристи дивуються великій кількості храмів та інших культових споруд в закарпатських селах.
Відео
Фото
-
Синагога в Берегові -
Покровська православна церква в Ужгороді -
Ужгородська реформаторська церква
