Внаслідок того, що курортне село Шаян майже з усіх сторін оточене схилами Карпат, в ньому панує унікальний мікроклімат, який характеризується майже повною відсутність вітру. Головним багатством Шаяна є джерела мінералізованої кремнієвої гідрокарбонатнонатрієвої води (типу «Боржомі» і «Віші-Селестон»)
По композиції це класичний бойківський триверхий храм з п’ятьма заломами над бабинцем і навою та чотирма над вівтарем. Можна без перебільшення сказати, що це був найбільш досконалий тип бойківського храмового зодчества в Закарпатті.
В 1872 році через Воловець було прокладено залізницю, що дало поштовх для подальшого бурхливого розвитку селища. З 1957 року Воловець отримав статус селища міського типу і районного центру. За роки радянської влади тут були побудовані адміністративні будівлі, вузол зв’язку, Будинок культури, турбаза «Плай», торговий комплекс.
Сьогодні Воловець один з туристичних центрів Закарпаття. Звідси починаються маршрути по Боржавським полонинам.
В Закарпатті, серед неприступних скель Свидівця і Гуцульських Альп, зростає чарівна квітка едельвейс, яку в народі називають шовкова косиця, тобто шовкова квітка. Латинська назва квітки Leontopodium alpinum походить від грецьких слів leon – лев і podion – лапка, оскільки зовнішній вигляд суцвіття цієї рослини нагадує левину лапу.
#квіткаедельвейсу
Краєзнавчий є найбільшим музеєм Закарпатської області. Музей засновано 20.06.1945 року. Тоді він називався Народний музей Закарпатської України і розміщувався у 17 кімнатах колишнього жупанату. До складу музею входили відділи етнографії, природи і соцбудівництва. В червні 1946 року Народний музей реорганізували в історико-краєзнавчий та перенесли до Ужгородської фортеці в березні-квітні 1947 року. В той час тут нараховувалось 10000 експонатів. Сьогодні тут зібрано понад 133000 експонатів.
Садженці японської вишні привезені в місто над Ужем у далекому 1923 році з Австрії. В наші дні сакури поширені по всьому Ужгороду. Найбільше їх можна спостерігати в районі Галагов. Справа в тому, що в 1920-1930-х роках чеська влада активно розбудовувала цю частину міста. Сьогодні ж – це центр Ужгорода. В чехословацький період Галагов представляв собою дуже болотисту місцину. Саме тому тутешній ґрунт не підходив багатьом деревам. Чехи вирішили висадити в Галагові сакури, які успішно прижились в м’якому і вологому кліматі.
