Ференц II Ракоці (1676-1735) – улюблений національний герой Угорщини.
Після капітуляції Мукачівського замку Ференца II Ракоці, нащадка династії Ракоці, віддали на виховання єзуїтському єпископу Коллоничу. Він навчався в єзуїтському колегіумі в Празі. Єпископ намагався зробити з вихованця фанатичного католика і заволодіти таким чином його багатими володіннями. В закритій єзуїтській школі Ференц майже забув рідну мову, одягався в німецький одяг і ріс ревним католиком. Проте, прийшов час і гени династії Ракоці в ньому прокинулись.
Ференцу ще не виповнилось двадцять років, коли він рішуче відмовився від опіки Коллонича і сам почав управляти своїми володіннями поселившись в Пряшеві. З часом він познайомився з сусідом по імені Міклош Берчені, воєначальником і політичним діячем. Той запропонував організувати повстання проти австрійців. За допомогою в боротьбі з Габсбургами Ракоці звернувся до короля Франції Людовіка XIV, між ними розпочалось таємне листування. Але невдовзі про це листування довідались Габсбурги, і Ференца арештували. З допомогою вірних друзів Ракоці втік з в’язниці, і ця романтична втеча остаточно визначила його подальшу долю – він відкрито став ворогом Віденського двору.
Ракоці і Берчені ховались в Польщі, в маєтках магнатів Синівських, де, маскуючись під архітекторів, навіть проектували перебудову замку. Втікачі готувались до збройного повстання.
В червні 1703 року Ракоці повернувся в Угорщину, де намагався заручитись підтримкою місцевих дворян, дипломатично об’єднуючи інтереси магнатів і селян.
7 липня 1703 року відбулась перша пам’ятна битва повстанців-куруців біля села Довге Іршавського району. Повстання спочатку охопило територію Закарпаття, а саме комітати Берег, Унг і Земплин. Вже в травні-серпні того року повстанці захопили Берегово, Хуст, Мукачево і Ужгород, перетворивши їх в свої опорні пункти. Самих закарпатських українців Ракоці називав найвірнішим племенем. Влітку 1704 року на Сеченському сеймі Ракоці оголосили князем Угорщини і Трансільванії. В 1707 році йому вдалось повністю звільнити територію Трансільваній від австрійців.
Під час повстання резиденцією Ференца II Ракоці був Мукачівський замок, де він вів переговори з російськими, французькими і турецькими дипломатами про участь їх країн у війні, але безуспішно.
Невдовзі політична і військова ситуація знову погіршилась. За час повстання виснажились сили і ресурси міст, занепали торгівля і ремесла, магнати поступово відновлювали свою владу в регіоні, селяни-куруци розчарувались, так як обіцянки звільнити їх від повинностей не були виконані. Все це призвело до виснаження бойового духу серед повстанців.
Частина угорського дворянства перейшла на бік Габсбургів. І коли в 1711 році Ракоці поїхав в Польщу за підтримкою, за його відсутності воєначальники уклали з Австрією Сатмарський мир, що практично був капітуляцією. Ракоці цей мир не визнав і залишився за кордоном. Притулок він шукав в Польщі, Франції і Османській імперії. Останні роки Ференц II Ракоці жив в Туреччині в помісті своєї матері і вітчима в Текиграді, звідки в 1906 році прах всіх трьох перевезли в Угорщину і поховали в Кафедральному соборі в Кошице (тепер Словаччина).
Відео
Фото
-
Ференц II Ракоці -
Ференц 2 Ракоці
Error: API requests are being delayed. New posts will not be retrieved for at least 5 minutes.
