Закарпатье, центр Берергова
Центр Берергова

Візит в третє по розміру місто Закарпаття, Берегово, подарує рідкісну можливість відчути себе за кордоном, не виїжджаючи за межі України. І справа тут не у відмінностях в архітектурі або кухні, а в мовному бар’єрі. Більша частина населення міста – угорці. Це стає помітним відразу: вітерець розвиває над міськрадою два прапори: український і угорський. Вивіски і оголошення пишуться спочатку по-угорськи, а вже потім перекладаються на державну мову.

Рядом

Навіть рідне місто місцеві жителі називають по-старому, як «в часи Угорщини»: Берегсас. Берегівський район в 1991 році отримав статус окремого угорського автономного округу, який доволі швидко визнали нелегітимним. В більшості місцевих жителів з 2002 року є посвідчення «закордонних угорців», які значно спрощують перетин кордону. В місті діють угорське консульство, Закарпатський угорський педагогічний інститут, Угорський національний театр імені Дюли Ієша, центр Закарпатської реформатської церкви. Повсюди можна побачити невеликі хвойні вінки, обвиті стрічками кольорів угорського прапору (червоний, білий і зелений), які прикрашають численні меморіальні дошки Берегова. Це традиційний для угорців спосіб вшанувати видатних предків або важливі події. Знайомі з дитинства назви вулиць (такі є в будь-якому українському місті), написані не кирилицею виглядають екзотично: «Sevcsenko utca». По-угорськи розмовляють перехожі і продавці в магазинах, по-угорськи написані меню симпатичних кафе і ресторанів. Але не варто переживати з приводу можливих непорозумінь: більшість жителів міста розмовляють російською, молоде покоління знає й українську, а традиційна гостинність і привітливість жителів Закарпаття говорять краще будь-яких слів.

Люди на території сучасного Берегова поселялися здавна. Існує навіть версія про прикордонне поселення римлян Перигіум, яке існувало тут в часи Римської імперії.

Окраїни міста – найбільш теплі місця в Закарпатській області. Клімат сприятливий для вирощування тютюну, персиків, винограду. Недарма в багатьох перша асоціація зі словом «Берегово» – відомий винзавод, який випускає «Троянду Закарпаття» і «Берегівське». Завод, який зовні більше схожий на романтичний замок, розташований на окраїні міста, на вулиці Шевченка. Висока башта з гострим дахом, затишний сад навколо. А глибоко в землі тягнуться унікальні підвали, де цілий рік підтримується температура +12ºС. Потрапити на територію можуть тільки офіційні служителі Бахуса.

Найвища будівля міста – костел на площі Ференца Ракоці. З’явився цей храм ще в XII столітті. Історія святині пов’язана з казковою легендою про заснування міста. В ній розповідається про пастуха по імені Сас і його забіякуватих биків. Після чергової «кориди» на березі річки Вирке, де зараз стоїть храм, Сас знайшов на витоптаному скотом місці горщик з золотом. За ці гроші пастух побудував церкву над річкою. Звідси, начебто, і назва міста: «Берег-сас».

Про іншу версію нагадує меморіальна дошка на фасаді вищезгаданого храму – на честь герцога Ламперта, молодшого сина угорського короля Бейли. Саме йому історики приписують честь заснування в 1063 році поселення, яке певний час навіть носило ім’я засновника: Лампертгаза, або Вілла Ламперта. І тільки в 1141 році в місто, яке втомилось від постійних «гастролей» половців, король Гейза II переселив з-за Рейну саксонців, «Сасів». З того часу місто називалось Лампертсас. Назва «Берегсас» вперше фігурує в документах 1284 року.

Саме саксонці, начебто, заснували в місті традицію вирощувати виноградну лозу, а також почали добувати золото в Мужієво, в декількох кілометрах від Берегова.

Але повернімось до історії костелу. Війська хана Батия зруйнували і місто і святиню в 1241 році. Проте в 1370 році на тому ж місці виріс новий готичний храм. Старий бароковий вхід в костел, який вріс в землю, зберігся до наших днів з того часу. А башта-дзвіниця храму колись слугувала також спостережним пунктом. Галерея для чергових збереглась на ній і сьогодні.

Перед головним порталом храму – бронзовий бюст короля Іштвана Святого, засновника угорської держави.

В Середні віки Берегсас був немалим містом: з 1247 року – зі статусом королівського міста, а центру жупанату (округу) став в 1271 році. В 1342 році угорський король Людвиг навіть надав поселенню право смертної кари – доволі рідкісне в ті часи.

За собором в тіні каштанів розташована інша пам’ятка Берегова – «Графський двір». Це довга одноповерхова садиба трансільванського князя Габора Бетлена (1629 рік). Зараз тут розташовано аматорський краєзнавчий музей в чотирьох залах (директор Іван Шепа), який можна відвідати за символічну плату. Збереглись також колишні конюшні і зерносховище.

Багато гостей міста приїжджає в Берегово, щоб поринути у води 50-метрового геотермального басейну на території спортивної бази «Закарпаття». Мінеральна вода надходить сюди через бурові свердловини глибиною 1680 метрів. Відкритий басейн працює цілий рік, так що в 30-градусній воді можна плавати навіть взимку. Купання в такій воді лікує захворювання шкіри, нервової і серцево-судинної систем. Поряд є трамплін для фрістайлу, спортивний майданчик, реабілітаційний центр, сауна.

Обов’язковий пункт в програмі відвідування Берегова – прогулянка по старому центру міста. На площі Кошута (колишня площа Вербевція) серед симпатичних двоповерхових вілл здіймається величезний будинок колишнього імперського суду (1908 рік). Ференц Яблонський, архітектор, не стримував творчих поривів: тут навіть був зал для фехтування.

Навпроти розташований найбільший храм міста, розрахований на 1100 віруючих – лютеранська кірха (побудована в 1775 році, перебудови в 1897 і 1922 роках). В храмі є діючий орган фірми «Rieger» (1899 рік). При церкві діє три народних хори. Поруч – площа Героїв, колишній міський ринок, перший міський готель «Орослан» («Левовий двір», XVII століття), а також народний угорський театр. Тихі бокові вулиці забудовані особняками XIX-XX століть. Центр міста зв’язує з залізничним вокзалом (1884 рік) вулиця Сечені. Тут багато ошатних будинків кінця XIX століття, серед них – колишні готелі «Роял» і «Донат», будинки Кубовича і Мейгеша.

Про те, що ми знаходимось все ж таки в Україні, нагадує прикрашена меморіальними дошками українська гімназія, відкрита в 1895 році (вул. Стефаника, 4).

Рядом

На вулиці Мукачівській заслуговує уваги будівля колишнього жупного управління (1890-ті роки), брегівська школа мистецтв, розташована в колишній садибі підприємця Конта (1912 рік) і будинок зірки угорської оперети Пласте Федак, в якому зараз розмістився єпископат Закарпатської реформатської церкви. Особливо приємно гуляти по місту весною, коли повсюди квітнуть сакури і магнолії.

Насколько полезной была эта статья?

Нажмите на звезду, чтобы оценить статью!

Средний рейтинг / 5. Подсчет голосов:

Мы сожалеем, что эта статья не оказалась полезной для вас!

Давайте улучшим эту статью!

{{ reviewsOverall }} / 5 Пользователей (0 голосов)
Нравится
Что люди говорят... Оставьте свой отзыв
Сортировать по:

Будьте первым, кто оставит отзыв.

User AvatarUser Avatar
Проверенный
{{{review.rating_comment | nl2br}}}

Показать больше
{{ pageNumber+1 }}
Оставьте свой отзыв

Ваш браузер не поддерживает загрузку изображений. Пожалуйста, выберите современный браузер