В останні десятиріччя більшість обрядів і вірувань, пов’язаних з будівництвом житла і господарських будівель, зникли. Ті з них, які залишилися, переосмислені відповідно до нових умов суспільного життя і виконуються під час найважливіших етапів будівництва хати.

Зокрема, при виборі місця для будівництва, насамперед, дивляться, щоб воно було недоступне для ґрунтових і стічних вод, захищене від вітру та мало добрий вигляд на сонячний бік. Часто нову хату будують на місці старої, якщо останню упродовж проживання в ній родини обминали лихо, природні катаклізми тощо.

Зрідка, за старою традицією, зокрема на Гуцульщині і Бойківщині, на місці майбутньої хати закопують молоду смерічку або берізку, зрідка вербову гілку, які знаходяться усередині до завершення зведення стін. Деревцята чи гілки прикрашають різнокольоровими стрічками.

При закладанні підвалин (“зав’язини”, “закладини”, “засновини”) залишилась традиція класти у вугли монети, щоб у новій хаті “багато жилося”. Після зав’язин господарі, як правило, влаштовують для майстрів гостину, на якій можуть бути присутні також близькі родичі і сусіди.

Увійшло у традицію відзначати новосілля, на яке запрошують рідних, сусідів, колег по праці. Гості приходять з подарунками, бажають сім’ї здоров’я у новій хаті. В останнє десятиріччя відроджено традицію освячення хати і господарських будівель (домосятіє), яке здійснює священик.

Все це засвідчує багатство та оригінальний характер даної ділянки народної культури закарпатців. У ній виразно простежуються як загальноукраїнські риси, так і спільнослов’янські елементи, тісне переплетіння дохристиянських та християнських компонентів.

Відео