На межі Іршавського та Міжгірського районів Закарпатськох області на горі між селами Бронька і Суха збереглися руїни середньовічного замку, який було побудовано ще в 1273 році. До нашого часу від фортеці збереглося лише декілька великих каменів і залишки валів на вершині гори. До залишків фортеці, які розташовані неподалік від броньківського лісництва, веде стара дорога, яка відгалужується від головної дороги поблизу мосту.
В Броньківського замку є свій власний привид, як і має бути у справжній середньовічній фортеці. Жили колись в Броньківському замку рицарі, які грабували навколишні села. Очолював банду розбійників в латах рицар Бринда. Був у нього кінь на трьох ногах, але й на трьох він так скакав по горам, що жоден інший кінь не міг його наздогнати. Підкови в коня Бринди були приєднані до копит задом наперед, щоб ніхто не міг прослідкувати його шлях.
Був в замку великий двір і підземні ходи, куди Бринда зі своїми рицарями ховав награбоване багатство. Король вирішив знищити лігво рицарів-розбійників. Довго думав, як вигнати Бринду, і вирішив перехитрити розбійників. Наказав народу зібрати з усіх навколишніх сіл скот і птахів: овець, кіз, корів, свиней, качок, гусей, курей. До рогів корів і волів прив’язали свічки. Коли стемніло, свічки запалили, а люди, озброївшись, зі страшним шумом погнали все це різноголосе стадо до замку. Скот так ревів, що Бринда, почувши страшний шум, злякався і сказав своїй дружині: «Я розумію багато мов, але цю, яку чую, не можу я зрозуміти». Скочив Бринда зі страху в сідло і кинувся на втьоки. Із замку полетів на гору Водицю, приземлився на велику кам’яну плиту. І досі на тій плиті можна побачити сліди трьохногого коня – слід від трьох підків. Інші розбійники побачивши, що отаман втік, також розбігались по лісам. Розгнівані люди зруйнували розбійницьке лігво, і з того часу лежить замок в руїнах.
Кажуть, що деколи вночі місцеві лісники бачать на фоні повного місяця білого рицаря на білому коні з трьома ногами.
