Село Ізки знаходиться вздовж дороги з Воловця в Міжгір’я, відразу за селом Пилипець. В ньому проживає трохи більше 800 чоловік. Колись село Пилипець не було окремим населеним пунктом, а являлось складовою частиною Ізок
В селі Лисичево Іршавського району (згадується з XIII ст., населення понад 3 тис. жителів) працює єдина в Європі діюча водяна кузня-музей «Гамора» на річці Лисичанці. Ця скромна на перший погляд довга одноповерхова будівля з плетеним парканом – живий шматочок історії. Назва кузні побудованої в першій половині XIX століття на місці старої паперової фабрики графа Телекі, походить від німецького слова Hammer (молот). Закарпатці досі називають великі молоти гамами.
#кузнягамора
Церкву в селі Біласовиця будували скоріш за все ті ж майстри, що й храм в сусідньому селі Котельниця. Але поскільки жодна церковна громада не погоджувалась на пряме повторення вже існуючої церкви, майстри вимушені були проявляти чудеса винахідливості, щоб не повторятись. За словами старожила церківника Михайла Халуса (1921 р. н.), батько і дідусь якого теж були церківниками, храм святого Миколая збудовано майстрами з Лазів Василем Ломаґою та Василем Далекореєм. Храм побудовано в 1890 році.
Саме поблизу Голубиного в 1878 році графи Шенборни почали добувати воду з джерел «Маргіт», «Луга-Ержебет» і «Паннонія-Жофія». В ті часи за допомогою цієї води лікували захворювання верхніх дихальних шляхів, кишківника, нирок і жовчного міхура, а також цукровий діабет.
Село Ізки знаходиться вздовж дороги з Воловця в Міжгір’я, відразу за селом Пилипець. В ньому проживає трохи більше 800 чоловік. Колись село Пилипець не було окремим населеним пунктом, а являлось складовою частиною Ізок
Район багатий мінеральними водами вуглекисло-хлоркальцієвого типу: 53 розвіданих джерела. Найвідоміші з них – Соймовське, Вучковське, Колочавське, Верхньобистрянське, Келечинське. Вода останнього використовується для лікування променевої хвороби
Село Жденієво Воловецького району Закарпатської області чудове місце для зимового відпочинку біля підніжжя гори Пікуй. Є одна гірськолижна траса довжиною 800 метрів. Зручна для початківців. Трасу облаштовано бугельним пійомником і ратраком. Працюють дуже професійні інструктори. Є декілька легенд про походження назви села Жденієва.
Прогулянку по Виноградову варто почати з його центру, де в скверику між вулицями Миру і Шевченка знаходиться величний Вознесенський костел XV-XVI століть. В XVI столітті костел перебував в епіцентрі протистояння протестантів і католиків. Храм переходив з рук в руки і неодноразово руйнувався допоки ним остаточно не заволоділи католики в 1690 році. Пізніше храм знову було зруйновано, цього разу вогнем, коли в серпні 1717 року Виноградів на два дні захопили кримські татари. Згодом, в 1748 році за кошти єпископа Егера Баркоці костел було відбудовано та передано католицькій общині міста. На фасаді церкви зберігся барельєф гербу цього єпископа. Ще одна перебудова костелу мала місце в 1889 році. В архітектурі храму простежуються елементи романського і готичного стилів з переважанням останнього.
Екскурсію варто продовжити до руїн замку Канков ...
Більше в блозі
Келечин відомий тим, що саме в ньому народився перший президент Карпатської України Августин Волошин. В селі є меморіальна плита присвячена видатному земляку. Крім того, тут планують звести музей присвячений йому.
Неподалік від села знаходиться унікальне джерело природно-газованої мінеральної води «Келечин». Ця вода використовується при лікуванні серцево-судинної системи, гінекологічних захворювань, органів травлення і навіть променевої хвороби. В світовій класифікації мінеральних вод келечинська немає аналогів. Місцеві жителі називають мінеральні води регіону «буркутами». На основі унікальної мінеральної води в Келечині планують побудувати санаторій.
По композиції це класичний бойківський триверхий храм з п’ятьма заломами над бабинцем і навою та чотирма над вівтарем. Можна без перебільшення сказати, що це був найбільш досконалий тип бойківського храмового зодчества в Закарпатті.
