Келечин відомий тим, що саме в ньому народився перший президент Карпатської України Августин Волошин. В селі є меморіальна плита присвячена видатному земляку. Крім того, тут планують звести музей присвячений йому.
Неподалік від села знаходиться унікальне джерело природно-газованої мінеральної води «Келечин». Ця вода використовується при лікуванні серцево-судинної системи, гінекологічних захворювань, органів травлення і навіть променевої хвороби. В світовій класифікації мінеральних вод келечинська немає аналогів. Місцеві жителі називають мінеральні води регіону «буркутами». На основі унікальної мінеральної води в Келечині планують побудувати санаторій.
Саме поблизу Голубиного в 1878 році графи Шенборни почали добувати воду з джерел «Маргіт», «Луга-Ержебет» і «Паннонія-Жофія». В ті часи за допомогою цієї води лікували захворювання верхніх дихальних шляхів, кишківника, нирок і жовчного міхура, а також цукровий діабет.
Закарпаття – багатонаціональний край, тому його кулінарні традиції вражають різноманіттям: кожний народ, який жив на цій щедрій землі, залишив нащадкам декілька популярних рецептів. Однак найсильнішим був і залишається вплив угорської кухні. Взимку добряче може зігріти боб-гуляш – традиційний угорський гарячий суп з квасолі.
Становище православного духовенства на Закарпатті в XVI-XVII століттях значно погіршилась. Його утискали як католики так і протестанти. В протистоянні між католиками і протестантами православне духовенство вирішило піти на компроміс з Римом. Так 24 квітня 1646 році в Ужгородському замку 63 православних священики на чолі з Василем Тарасовичем в присутності Егерського католицького єпископа Дьєрдя Якушича прийняли унію, тобто дали згоду на приєднання своєї церкви до католицької і визнали верховенство папи римського. Однак при цьому було здійснено низку виключень, зокрема, збережено обряд грецької церкви. Договір втілювався в життя дуже повільно. Тільки в 1651 році Рим затвердив першого Мукачівського греко-католицького єпископа Петра Парфенія. Тільки в 1771 році було канонізовано саму Мукачівську греко-католицьку єпархію.
З Нижнього Студеного в ясний сонячний день можна побачити церкву святого Миколая в селі Верхній Студений, розташована на схилі пагорба. Село Верхній Студений Міжгірського району Закарпатської області знаходиться біля самого Водороздільного хребта. Тут було зафіксовано найнижчу середньорічну температуру в Закарпатті. Дерев’яний храм з ялинових брусів, який тут зберігся, представляє собою найбільш розвинутий тип бойківського храму
Це село завжди відзначалось розвинутим рекреаційним потенціалом. Потік туристів в Новоселицю суттєво зріс в останні роки, після того як тут було відкрито гірськолижну бузу з бугельними підйомниками. Сама гірськолижна траса має довжину 1200 метрів. Бугельний витяг з ратраком діє на 950 м траси, його пропускна здатність складає 850 людей на годину. Перепад висоти на гірськолижній трасі Новоселиці становить 270 м.
В центрі села, зліва від траси, видніється силует дерев’яної тризрубної Дмитріївської церкви. Побудовано її ще в 1780 році зі смерекових брусів в стилі мараморошської готики. В цьому храмі збереглися твори художньої різьби XVIII століття і темперного живопису XVII століття. Нажаль дах храму вкрито бляшаним покриттям.
Довжина цієї правої притоки Тиси понад 90 кілометрів. В спокійні періоди глибина Тереблі становить лише 0,7-1,5 метри, а після сильних тривалих опадів вона може піднятись до 3-4 метрів. Швидкість течії трохи менше 20 кілометрів на годину. Протікає вона в межах Хустського, Міжгірського і Тячівського районів Закарпатської області
