Виноградівщина здавна славиться своїми виноградниками (відомі з III століття). На Чорній Горі над містом Виноградів досі ростуть унікальні види дикого винограду. В районі вирощують багато різноманітних сортів: Ізабелла, Лідія рожева, Вільдер, Ноа, Делавар рожевий, Отелло, Кобера, Телекі, Ріпарія (Порталіс), Аврора, Сасорош та багато інших. Навіть на середньовічному гербі цього краю зображено виноградне гроно, рибу, дубову гілочку і легендарного чорного рака з річки Батор.
За виноградниками на Чорній Горі доглядав сам міський староста, призначаючи в період дозрівання сторожів. Староста також оголошував початок і кінець збору винограду (з кінця вересня до кінця жовтня). Севлюшські виноградники перенесли епідемію філоксери в кінці XVIII століття, після якої плантації довелося висаджувати заново.
До кінця XIX зберігалась традиція святкової ходи з міста на гору на початку збору винограду. Її очолював найстарший з сторожів, він ніс герб міста. Супроводжували процесію циганські музики, а замикали ходу збирачі винограду. Аж до радянських часів на честь завершення збору врожаю винограду влаштовували розкішний бал.
Традиція виноробства жива в місті Виноградові і тепер. Довжина підземних винних сховищ виноградівського винного заводу сягає 350 метрів. Вони вириті у формі підкови. В них весь час зберігається температура +11…+14ºС. У величезних дубових діжках одночасно міститься 700 000 літрів вина! Стародавні діжки є справжніми шедеврами рельєфної різьби по дереву. У Виноградові проводиться традиційний районний фестиваль виноградарів, на який приїжджають винороби не тільки з Закарпаття, але й з багатьох країн Європи.
Ще коли замок був дерев’яним, його зруйнувало нашестя хана Батия в 1240 р. В 1262 р. – фортецю відбудовано. Тут був центр Угочанської жупи, яка була найменшою за площею в Угорському королівстві.