Закарпатське місто Виноградів, яке до 1946 року називалось Севлюш, – один з найдавніших населених пунктів Закарпаття. Вже в кінці I тисячоліття нашої ери тут існувало слов’янське городище. В XII-XIII століттях Виноградів належав угорському королю і був населений, переважно, фламандськими і саксонськими колоністами. В XII столітті угорський король Гейза II ввів комітатський поділ королівства і Виноградів став адміністративним центром Угочанського комітату. В 1262 році, згідно з грамотою угорського короля Іштвана V, поселення найпершим в Закарпатті отримало привілеї коронного міста. Городяни мали свій суд, самі обирали старосту і священика, могли споруджувати млини, виготовляти і продавати вино, переправлятись через Тису, полювати і ловити рибу. Навіть знатні барони повинні були поважати права міста – їм заборонялось тут селитись.
Протягом століття місто неодноразово змінювало господарів. 29 серпня 1399 року король Жигмонд подарував Севлюш Петру Перені, який відзначився героїзмом у війні з турками, який проявився в нікопольській битві 1396 року. З того часу і протягом майже чотирьох століть Севлюш, а пізніше й весь Угочанський комітат належав роду баронів Перені. В 1427 році король дозволив проводити в Севлюші ярмарки, які приносили роду Перені і городянам великі доходи.
• В кінці XIX століття Севлюш став місцевим освітнім центром. В той час, а ньому було дві державні початкові школи і три церковні. В 1881 році відкрили міську школу, а пізніше і промислову.
• По Сен-Жерменському договору 1919 року Севлюш, як і все Закарпаття, був включений до складу Чехословаччини.
• Восени 1938 року Севлюш був окупований хортистською Угорщиною. 24 жовтня 1944 року звільнений військами 4-го Українського фронту.
• В 1946 році Севлюш перейменували у Виноградів. Він став районним центром.
• В 1980-ті роки в місті було 20 підприємств, політехнікум, медичне і кооперативне училище.
Виноградів також відомий тим, що тут жив останні роки життя і похований видатний угорський художник Імре Ревес.