Габсбурги – це могутня династія німецьких і австрійських імператорів, іспанських, чеських і угорських королів. Походять Габсбурги з швейцарського Ааргау, а в Австрію вони переселились в кінці XIII століття.
В 1379 році династія Габсбургів розділилась на дві гілки: Альбрехта (Верхня і Нижня Австрія) і Леопольда (інші землі). Гілка Альбрехта отримала корону Священної Римської імперії німецької нації і вперше об’єднала австрійські землі з землями чеської і угорської корони (1437-1457), в тому числі і Закарпаття.
Село Жденієво Воловецького району Закарпатської області чудове місце для зимового відпочинку біля підніжжя гори Пікуй. Є одна гірськолижна траса довжиною 800 метрів. Зручна для початківців. Трасу облаштовано бугельним пійомником і ратраком. Працюють дуже професійні інструктори. Є декілька легенд про походження назви села Жденієва.
Огляд пам’яток Хуста варто розпочати з храму святої Єлизавети, який розташований на перехресті вулиць Конституції і Карпатської Січі. Реформатська церква XIII-XIV століть складається з трьох частин: самостійної башти, нефу і органічно об’єднаної з ними апсиди. Стіни храму оздоблені готичними вікнами. В ході реставрації 2005 року всередині храму знайшли цікаві фрески XV століття, які зображують рицарів в обладунках. Схожий костел XIII-XIV століть зберігся в селі Вишково Хустського району.
На межі Іршавського та Міжгірського районів Закарпатськох області на горі між селами Бронька і Суха збереглися руїни середньовічного замку, який було побудовано ще в 1273 році. До нашого часу від фортеці збереглося лише декілька великих каменів і залишки валів на вершині гори. До залишків фортеці, які розташовані неподалік від броньківського лісництва, веде стара дорога, яка відгалужується від головної дороги поблизу мосту
Колочава складається з п’яти присілків: Лази, Горб, Брадолець, Сухар, Мерешор, а довжина Колочави понад 15 кілометрів.
В свій час Колочаву прославив роман «Микола Шугай» чеського письменника-комуніста Івана Ольбрахта. Роман присвячено долі останнього карпатського опришка. Досі Колочаву щорічно відвідує безліч туристів з Чехії.
Колочава відома перш за все як село-музей. Тут діє аж десять музейних установ. Вони присвячені народній архітектурі, вузькоколійці, бокорашам, радянській школі, чеській школі, лінії Арпада, воїнам-інтернаціоналістам, воїнам УПА та Івану Ольбрахту. Кожен музей вражає своєю унікальністю і неповторністю.
Саме поблизу Голубиного в 1878 році графи Шенборни почали добувати воду з джерел «Маргіт», «Луга-Ержебет» і «Паннонія-Жофія». В ті часи за допомогою цієї води лікували захворювання верхніх дихальних шляхів, кишківника, нирок і жовчного міхура, а також цукровий діабет.
Під час Другої світової війни угорський уряд в північно-східних Карпатах побудував військову оборонну лінію – Лінію Арпада. Вона складалася з декількох поясів. Перший – в Прикарпатті, для захисту підступів до головного Карпатського вододільного хребта
Реабілітаційний центр бурих ведмедів «Синевир» – це величезна, екологічно чиста територія площею понад 12 га. Вона огороджена парканом, який знаходиться під електричною напругою. Національний природний парк «Синевир» не випадково було обрано для будівництва такого центру. Його природно-кліматичні умови та місце розташування повністю відповідають потребам бурих ведмедів. У верхній частині центру встановлено 6 кліток та 2 секції для утримання ведмедів з різним віком та станом здоров’я. Тут також розташовані басейни і барлоги. Туристи мають можливість спостерігати за клишоногими через спеціальні сітки і огорожі.
Бурі ведмеді в Українських Карпатах здебільшого мешкають в старих гірських лісах, які становлять 70% всього карпатського лісу. Важливою потребою для існування бурого ведмедя є наявність в лісі густого чагарникового ярусу, вітровальних ділянок, ярів, де він має можливість ховатися протягом дня
