Келечин відомий тим, що саме в ньому народився перший президент Карпатської України Августин Волошин. В селі є меморіальна плита присвячена видатному земляку. Крім того, тут планують звести музей присвячений йому.
Неподалік від села знаходиться унікальне джерело природно-газованої мінеральної води «Келечин». Ця вода використовується при лікуванні серцево-судинної системи, гінекологічних захворювань, органів травлення і навіть променевої хвороби. В світовій класифікації мінеральних вод келечинська немає аналогів. Місцеві жителі називають мінеральні води регіону «буркутами». На основі унікальної мінеральної води в Келечині планують побудувати санаторій.
В наші дні Усть-Чорна є хорошим варіантом для зимового відпочинку. Село знаходиться в Ґорґанах на висоті 553 м. Тут розташовані гірськолижні траси різного рівня складності довжиною близько 1000 м. Їх облаштовано бугельними і канатно-крісельними підйомниками довжиною 250 метрів, 400 метрів і 750 метрів. Лижники здебільшого зупиняються на популярній туристичній базі «Ялинка».
Одним з найбільш характерних пісенних жанрів закарпатського фольклору є коломийки. Це коротенькі жартівливі пісні. Найбільш поширеними коломийки є в гірських селах Закарпаття, особливо на Гуцульщині, де вони домінують над усіма іншими пісенними жанрами.
Коломийки – коротенькі пісеньки, які часто об’єднуються у “в’язанки”, низкою виконавців, як правило, не маючи строгого сюжету. Все залежало від ситуацій і виконавця. Коломийки могли використовувати як супровід до танцю, який так і називається – “коломийка” або “гуцулка”. Жанр коломийок був створений гірськими пастухами і лісорубами. Сидячи біля багаття довгими вечорами, вони полюбляли розповідати різні історії-байки, як правило з сюжетами про потайбічні сили. Чоловіки, які володіли даром так званого “баю”, спеціально запрошували на сімейні обряди, де вони повинні були відлякувати злих духів і приводити добрих. В гуцульській міфології нараховується біля двох сотень демонічних сутностей. Частина з них допомагає, а частина шкодить людям.
Богдан – це надзвичайно гарне закарпатське село, яке розташоване біля гір Петрос і Говерла. Довжина гірськолижного спуску в Богдані становить 1500 метрів. Трасу облаштовано бугельним підйомником з ратраком. Сюди варто приїздити любителям лиж з досвідом. Для новачків і любителів гірськолижна траса середньої складності в Богдані не найкращий варіант. Втім вона є хорошим варіантом для професіоналів і досвідчених лижників.
Ужгородському замку близько 1000 років. Спочатку фортеця була дерев'яною. А стіни навколо побудували в 1653-1658 роках, як раз під час польської навали
Єврейське заселення Закарпаття розпочалось ще в XV столітті, але більша частина євреїв переселилась в наш край у XVIII столітті. Вони переїхали сюди з Галичини, де перенаселеність, політичні збурення і постійні гоніння зробили їх життя нестерпним. Закарпаття ж в той час було дуже обезлюдненим внаслідок війни 1703-1711 років і могло прийняти велику кількість переселенців. Вже в 1787 році 6311 євреїв населяли комітати Унг, Берег, Угоча і Мараморош. В першій половині XIX століття імміграція з Галичини проходила в ще більшому масштабі. Подальший ріст міграційних процесів і висока народжуваність призвели до значного приросту єврейського населення. В 1910 році єврейські общини вищезгаданих чотирьох комітатів нараховували 128 791 людину.
Августин Волошин (1874-1945) – видатний педагог, політичний діяч, президент Карпатської України. Народився 17 березня 1874 року в сім’ї сільського священика в селі Келечин на Міжгірщині. Мабуть саме тому він сам обрав шлях богослов’я і просвіти. Навчався в Ужгородській гімназії, потім на теологічному факультеті Богословської академії. З березня 1897 року він служив капеланом в Ужгороді, в Цегольняньській церкві. Продовжив освіту у Вищій педагогічній школі Будапешту (факультет математики і фізики). Відразу після закінчення навчання почав викладати в Ужгородській учительській семінарії («препарандії»), а з часом – став директором цього закладу.
Місцевий клімат сприятливий для виноградарства, і вже в епоху середньовіччя тут вирубували ліси, щоб засадити звільнені земельні ділянки лозою. Вперше місцеве вино згадується в 1417 році. Виноград збагатив Середнє, зробив його одним з найзаможніших поселень краю. Син власника Середнього Іштвана Добо в XVI столітті розширив винні підвали за допомого праці полонених турків. За легендою, полонених турків так жорстоко експлуатували на цих роботах, що всі вони загинули. Ще довго місцеві жителі називали середнянські подвали не інакше як «турецькі».
Зараз загальна довжина Середнянських підвалів становить майже 4 км. В XVII столітті середнянські вина навіть експортувались в Західну Європу.
Краєзнавчий є найбільшим музеєм Закарпатської області. Музей засновано 20.06.1945 року. Тоді він називався Народний музей Закарпатської України і розміщувався у 17 кімнатах колишнього жупанату. До складу музею входили відділи етнографії, природи і соцбудівництва. В червні 1946 року Народний музей реорганізували в історико-краєзнавчий та перенесли до Ужгородської фортеці в березні-квітні 1947 року. В той час тут нараховувалось 10000 експонатів. Сьогодні тут зібрано понад 133000 експонатів.
Протягом 1960-70-х років з сіл Закарпатської області на територію музею було переміщено два десятки дерев’яних будівель XVIII-XX століть. Це один з перших музеїв розташованих під відкритим небом або скансенів в Україні. Він розпочав свою роботу 27 червня 1970 року. Музей розміщено не тільки як “виставку досягнень” народної архітектури Закарпаття, але й як маленьке самостійне село.
