Warning: Illegal string offset 'url' in /var/www/go-to.rest/html/blog/wp-content/plugins/td-composer/legacy/common/wp_booster/td_social_sharing.php on line 77

Warning: Illegal string offset 'title' in /var/www/go-to.rest/html/blog/wp-content/plugins/td-composer/legacy/common/wp_booster/td_social_sharing.php on line 79

Warning: Illegal string offset 'url' in /var/www/go-to.rest/html/blog/wp-content/plugins/td-composer/legacy/common/wp_booster/td_social_sharing.php on line 77

Warning: Illegal string offset 'title' in /var/www/go-to.rest/html/blog/wp-content/plugins/td-composer/legacy/common/wp_booster/td_social_sharing.php on line 79

Міні-скульптура “Малий Уж”

4.5
(2)

Відкриття міні-скульптури відбулося 7 лютого 2015 року. Вона стала тринадцятою в Ужгороді. Скульптурну композицію виготовили у вигляді двох металевих рибин на жердині. Ці дві рибини символізують річку Уж та його рукав Малий Уж, а їхня блискуча луска є символом блискучих річкових хвиль. Встановили цей міні-шедевр на вулиці Фединця біля провулку Гірчичне зерно (GPS: 48.625091, 22.298392). Історики вважають, що саме в цьому місці у 1930 році почали засипати русло Малого Ужа в результаті чого він зник.

Втілив задум скульптора Михайла Колодка у металі відомий ужгородський коваль Василь Криванич. В цей раз матеріалом для скульптури послужила не бронза, а нержавіюча сталь. За словами Василя Криванича “нержавійку” для скульптури виготовлено за особливою ковальською технологією.

Нинішнє русло Ужа є частково штучним, прокопаним ще у 1333 році. Мало кому відомо, що до 1936 року у місті була ще одна «річка» – притока річки Уж, яку називали Малий Уж. Він протікав у районі вулиць Підградська та Фединця і впадав до Ужа біля сучасної площі Пушкіна. Починаючи з XVII століття і аж до 1930-х років, Малий Уж був надзвичайно важливою водною артерією міста. На ньому функціонував млин на вісім жорен, споруджений ще у 1796 році. Від цього млина походить друга назва Малого Ужа – Млинський канал. Завдяки цій водній артерії місто стало торговим центром регіону, оскільки разом з «великим» Ужем річка перетворювала Замкову гору на острів, роблячи цю частину міста і замок неприступними для ворогів.

Малий Уж до 1936 року повністю помістили під землю у сталеві труби діаметром 3 метри.

Цікаву легенду про міні-скульптуру “Малий Уж” розповідає в своїй книзі «Ужгород – світова столиця міні-скульптур» Надія Попадюк. За цією легендою, у трубі, в якій «заточили» Малий Уж, досі ховається величезна риба-змія Ужсерпенте, яка раніше жила у рові Ужгородського замку, а зараз оберігає мешканців міста від нападу ворогів. Місцевий скульптор розмістив міні-скульптуру рибам-дітям Ужсерпенте, як нагадування, що коли їх розлютити, то вони здатні розламати трубу з водою Малого Ужа і затопити місто.

Наскільки корисною була ця стаття?

Натисніть на зірку, щоб оцінити статтю!

Середній рейтинг 4.5 / 5. Підрахунок голосів: 2

Поки немає голосів! Будьте першим, хто оцінить цю статтю.

Ми шкодуємо, що ця стаття не виявилася корисною для вас!

Давайте покращимо цю статтю!

Розкажіть, як ми можемо покращити цю статтю?

{{ reviewsOverall }} / 5 Користувачів (0 голосів)
Подобається
Що люди говорять ... Залиште свій відгук
Сортировать по:

Будьте першим, хто залишить відгук.

User Avatar User Avatar
Проверенный
{{{review.rating_comment | nl2br}}}

Показать больше
{{ pageNumber+1 }}
Залиште свій відгук

Ваш браузер не поддерживает загрузку изображений. Пожалуйста, выберите современный браузер

Схожі історії

Discover

Реабілітаційний центр бурого ведмедя біля озера Синевир

Реабілітаційний центр бурих ведмедів «Синевир» – це величезна, екологічно чиста територія площею понад 12 га. Вона огороджена парканом, який знаходиться під електричною напругою. Національний природний парк «Синевир» не випадково було обрано для будівництва такого центру. Його природно-кліматичні умови та місце розташування повністю відповідають потребам бурих ведмедів. У верхній частині центру встановлено 6 кліток та 2 секції для утримання ведмедів з різним віком та станом здоров’я. Тут також розташовані басейни і барлоги. Туристи мають можливість спостерігати за клишоногими через спеціальні сітки і огорожі.

Ужгородський район

На території Ужгородщини є багато унікальних пам’яток садово-паркового мистецтва, створених знатними угорськими родинами: Ужгород – парк Лаудона, парк Підзамковий; Невицьке – парк Вагнера; Великі Лази – парк Плотені; Чертеж – парк 1848 року. В районі росте понад 300 видів екзотичних рослин, особливо хочеться виділити японську сакуру, кипарисовики, гімалайські сосни, павлонію, магнолію.

Легенда водоспаду Шипіт

Посеред смарагдових Карпат, поблизу села Пилипець біля підніжжя гори Гимба, розкинувся чарівний водоспад Шипіт, який відносять до одного з семи чудес української природи

Ужгородський замок. Легенди та історії

Ужгородському замку близько 1000 років. Спочатку фортеця була дерев'яною. А стіни навколо побудували в 1653-1658 роках, як раз під час польської навали

Класифікація Закарпатських замків

Вперше споруди оборонного призначення з’явились в Закарпатській області ще в бронзовому віці. Тоді вони представляли собою городища, оточені земляними валами і ровами (Арданівське, Стремтура (Іршава), Галіш-Ловачка (Мукачево), Боржавське (Вари). Найдосконаліший різновид оборонних споруд середньовіччя в Закарпатті представляють замки XI-XVIII століть. Дослідники виділяють два види фортець. Перший був призначений для нагляду за навколишніми землями і отримання данини з них, а також для постійних нападів. Це Мукачівський, Квасовський, Бронецький, Невиицький замки. Другий тип – замок-охоронець підвладних територій: Ужгородський, Виноградівський, Королевський, Чинадіївський, Середнянський.

Євреї на Закарпатті

Єврейське заселення Закарпаття розпочалось ще в XV столітті, але більша частина євреїв переселилась в наш край у XVIII столітті. Вони переїхали сюди з Галичини, де перенаселеність, політичні збурення і постійні гоніння зробили їх життя нестерпним. Закарпаття ж в той час було дуже обезлюдненим внаслідок війни 1703-1711 років і могло прийняти велику кількість переселенців. Вже в 1787 році 6311 євреїв населяли комітати Унг, Берег, Угоча і Мараморош. В першій половині XIX століття імміграція з Галичини проходила в ще більшому масштабі. Подальший ріст міграційних процесів і висока народжуваність призвели до значного приросту єврейського населення. В 1910 році єврейські общини вищезгаданих чотирьох комітатів нараховували 128 791 людину.

Popular Categories

Коментарі