Село Ізки знаходиться вздовж дороги з Воловця в Міжгір’я, відразу за селом Пилипець. В ньому проживає трохи більше 800 чоловік. Колись село Пилипець не було окремим населеним пунктом, а являлось складовою частиною Ізок
Румуни (самоназва – роминь) – це національна меншина, яка проживає на Закарпатті в долинах річок Тиса і Апша, в селах Біла Церква, Середнє Водяне, Водиця-Плеюц, Нижня Апша, Глибокий Поток, Топчино та в селищі Солотвино. Це нащадки пастухів-волохів, які прийшли в Східні Карпати з Балкан ще в XIV столітті. Більшість з них з плином часу асимілювались з русинським населенням, а частина осіла в долині Тиси як вільні поселенці і за прикладом місцевих жителів почали займатись землеробством. В XIV-XVI століттях румуни долини Тиси, як православні, були своєрідним посередником в культурних контактах русинів краю з балканським православ’ям, що задокументовано як закарпатськими літературними пам’ятками того часу, так і настінними розписами дерев’яних храмів Мараморощини. Православ’я утримувало свої позиції в селах з румунським населення аж до середини XVIII століття.
Внаслідок того, що курортне село Шаян майже з усіх сторін оточене схилами Карпат, в ньому панує унікальний мікроклімат, який характеризується майже повною відсутність вітру. Головним багатством Шаяна є джерела мінералізованої кремнієвої гідрокарбонатнонатрієвої води (типу «Боржомі» і «Віші-Селестон»)
Під час Другої світової війни угорський уряд в північно-східних Карпатах побудував військову оборонну лінію – Лінію Арпада. Вона складалася з декількох поясів. Перший – в Прикарпатті, для захисту підступів до головного Карпатського вододільного хребта
Григір Пинтя (Пинтя Хоробрий) народився в румунському селі Мегоаж 25 лютого 1670 року. Походив з шляхетського румунського роду. Ще в молоді роки виступав проти австрійського панування. Мав чудову освіту, володів кількома мовами, об’їздив всю Європу, служив австрійським вояком. Що саме стало причиною того, що Закарпатський Робін Гуд покинув військо і вдався до грабунків невідомо. Мабуть, це трапилось через конфлікти із місцевими панами.
#пинтя
Район багатий мінеральними водами вуглекисло-хлоркальцієвого типу: 53 розвіданих джерела. Найвідоміші з них – Соймовське, Вучковське, Колочавське, Верхньобистрянське, Келечинське. Вода останнього використовується для лікування променевої хвороби
Гірськолижна база "Красія" – улюблене місце відпочинку ужгородців та гостей краю. Розташована в селі Вишка, Великоберезнянського району на відстані 65 кілометрів від Ужгорода.
Довжина цієї правої притоки Тиси понад 90 кілометрів. В спокійні періоди глибина Тереблі становить лише 0,7-1,5 метри, а після сильних тривалих опадів вона може піднятись до 3-4 метрів. Швидкість течії трохи менше 20 кілометрів на годину. Протікає вона в межах Хустського, Міжгірського і Тячівського районів Закарпатської області
Під час Другої світової війни угорський уряд в північно-східних Карпатах побудував військову оборонну лінію – Лінію Арпада. Вона складалася з декількох поясів. Перший – в Прикарпатті, для захисту підступів до головного Карпатського вододільного хребта
На межі Іршавського та Міжгірського районів Закарпатськох області на горі між селами Бронька і Суха збереглися руїни середньовічного замку, який було побудовано ще в 1273 році. До нашого часу від фортеці збереглося лише декілька великих каменів і залишки валів на вершині гори. До залишків фортеці, які розташовані неподалік від броньківського лісництва, веде стара дорога, яка відгалужується від головної дороги поблизу мосту
Це село завжди відзначалось розвинутим рекреаційним потенціалом. Потік туристів в Новоселицю суттєво зріс в останні роки, після того як тут було відкрито гірськолижну бузу з бугельними підйомниками. Сама гірськолижна траса має довжину 1200 метрів. Бугельний витяг з ратраком діє на 950 м траси, його пропускна здатність складає 850 людей на годину. Перепад висоти на гірськолижній трасі Новоселиці становить 270 м.
З Нижнього Студеного в ясний сонячний день можна побачити церкву святого Миколая в селі Верхній Студений, розташована на схилі пагорба. Село Верхній Студений Міжгірського району Закарпатської області знаходиться біля самого Водороздільного хребта. Тут було зафіксовано найнижчу середньорічну температуру в Закарпатті. Дерев’яний храм з ялинових брусів, який тут зберігся, представляє собою найбільш розвинутий тип бойківського храму
