Церква святої Параскеви в селі Олександрівка

Біля храму в селі Данилово дорога повертає направо, веде повз пагорба з церквою. На відстані двох кілометрів – затишне село Олександрівка, Хустського району Закарпатської області, з населенням 2200 жителів. Головна прикраса села – церква Святої Параскеви, яка стоїть на пагорбі. Збудовано її в 1753 році, хоча є версія, що нижню частину храму спорудили аж в XV столітті. Гармонічні форми святині – рукотворне продовження невисоких гір, посеред яких розташована Олександрівка.

Історія міста Хуст

Герб міста Хуст Місто Хуст розташоване біля впадіння річки Ріка в Тису на відстані 112 кілометрів від обласного центру. Через місто проходить залізниця Ужгород-Солотвино і автодорога Ужгород-Рахів. Населення Хуста близько тридцяти тисяч чоловік. Є версія, що назва міста Хуст – це абревіатура назв коронних міст Мараморошської жупи, а саме: Госсумезе – Довге Поле – Камполунг…

В храмі, як і в радянські часи, – сільський музей. Улюблені експонати місцевої дітвори – не вишивані сорочки, не старі праски і навіть не унікальні розписи 1799 року, які покривають майже кожний сантиметр стін храму. Школярів приваблює стенд з паперовими грошами, які в різні часи використовувалися на Мараморощині. Тут є і австро-угорські, і чеські, і румунські, і радянські банкноти.

Готична церква в селі Данилово

В невеличкому селі Данилово Хустського району Закарпатської області з населенням 1800 жителів розташований найвищий з усіх готичних дерев’яних храмів Закарпаття – Миколаївський. Його башта, яка вкрита лемішем, має висоту аж 35 метрів. Збудовано цю унікальну церкву в 1779 році, коли в більшості сусідніх сіл вже стояли схожі храми, так що майстрам було з чого брати…

Розписи виконані маляром Стефаном Теребельським на теми Апокаліпсису і первородного гріха. Стіни бабинцю розмальовані фігурами добрих і злих жінок з масляними світильниками в руках і войовничих рицарів. Є тут і чотири вершники Апокаліпсису: перший в руках тримає лук, в другий – меч, терези тримає третій, а четвертий, під яким «кінь блідий», втікає від розкритої червоної пащі, яка виривається з-під землі. Деякі сюжети збереглися частково, а деякі виглядають так, наче їх вчора розмалювали.

Ближче до вівтаря зображено лики святих. Розписи біля стелі збереглися гірше: занадто висока вологість. Хоча дещо розгледіти можна, особливо піднявшись на хори: ось Голгофа, ось монстр з десятком ніг, ось ангел. Гірше за все збереглись розписи стелі. В ризниці святі Миколай, Никифор і Іоанн Златоуст розглядають зразки закарпатського ткацтва. Із всіх чотирьох готичних дерев’яних храмів, які розташовані в сусідніх селах (Сокирниця, Крайниково, Давидово) місцевий чотириярусний іконостас XVIII століття зберігся краще за всі інші.

Дерев'яна церква св. Миколая в Середньому Водяному

Класифікація Закарпатських дерев’яних храмів

Науковці виділяють п’ять стилів закарпатських дерев’яних храмів, поміж ними – гуцульський, лемківський і бойківський – названі по етнографічним групам закарпатського населення, а відповідно ще два – готичний і барочний – по відповідним стилям в кам’яній архітектурі. Лемківські і бойківські дерев’яні храми зберегли для нащадків давні способи українського храмового зодчества, в основі яких лежить принцип триєдності…

Динамічна композиція об’ємів олександрівського храму, який збільшується від чотириколонного ґанку до 25-ти метрової башти, прикрашеної башточками, вражає і не залишає байдужим нікого. Поруч з храмом розташована дерев’яна каркасна дзвіниця. Збереглось декілька старих надгробних хрестів.

Львівський інститут археології займався реставрацією цієї церкви в 2002 році, але через брак коштів роботи призупинили.