Місто Рахів розташоване в самому серці Карпат та й всієї Європи. Північніше Рахова зливаються Біла і Чорна Тиси. Рахів є найвисокогірнішим містом України. Середня висота цього населеного пункту понад 800 метрів. Крім того, у Рахові найбільший в Україні перепад висоти між вулицями міста. Найнижча вулиця розташована на висоті 400 метрів, а найвища – 1000 метрів. Рахів це найбільш грозове місто в Україні. В середньому грози тут трапляються 43 дні у році.
З Івано-Франківськом і Львовом Рахів має залізничне сполучення, часто ходять поїзди, а з Ужгородом – автобусне, теж частенько. Населення міста – понад 15 000 чоловік.
За легендою, назва Рахова походить від слова рахувати. Старожили стверджують, що в давні часи на місці Рахова опришки перераховували награбовані гроші. За іншою версією перераховувати гроші полюбляли в цьому місці купці, оскільки тут перетиналось багато торгівельних шляхів.
Перша документальна згадка про місто зафіксована в 1447 році. Його першими мешканцями були, скоріш за все, селяни-втікачі з Галичини та передгірських районів Закарпаття. Жителі Рахова в ті часи переважно займалися скотарством і заготівлею та сплавом лісу.
В XVI столітті Рахів потрапив у залежність від Великобичківської казенної домінії.
В середині XVII століття Рахів бурхливо розвивається і перетворюється у торгівельний центр регіону, адже місто вдало розташоване на перехресті торгівельних шляхів між Галичиною, Трансільванії, Молдавією і Угорщиною.
В XVIII столітті жителі міста активно приймали участь в опришківському русі в загонах Івана Пинті, Федора Бойка та Олекси Довбуша.
На початку XIX століття на лівому березі Тиси поселилися німецькі колоністи зі Спишу (Zips), звідси походить назва пригороду Рахова Ципсерей.
З другої половини XIX століття Рахів став окружним центром.
В роки Першої Світової Війни місто стало ареною активних бойових дій. Його двічі захоплювали російські війська.
В 1920-30-х Рахів входив до складу Чехословаччини. В ті часи його називали гуцульських Парижем. Місто в той час стало справжньою туристичною Меккою.
Під час Другої Світової Війни було розстріляно, арештовано та інтернованих понад 2500 рахівчан. 16 жовтня 1944 року до міста увійшли радянські війська. З 1958 року Рахів став районним центром.
Сьогодні Рахів це один з головних туристичних центрів Українських Карпат. Звідси починаються пішохідні маршрути на Чорногірський хребет, Свидовець і в Гуцульські Альпи. До послуг туристів – готелі, турбаза, ресторани, туристичний інформаційний центр, прокат спорядження, сувенірна крамниця і багато іншого.
При середній школи № 3 в Рахові діє музей з історичним і краєзнавчим залами.
Найдавніший готель міста називається “Європа”. Його історія нараховує понад 100 років. Спочатку готель називався “Корона”. Згодом в ньому добудували третій поверх і перейменували на “Будапешт”. В 2004 році готель “Європа” було реконструйовано.
Біля Рахова діють декілька бугельних лижних підйомників з довжиною трас від 300 до 1200 метрів. Щоб підкреслити центральне положення Рахова в Європі з 2005 року тут щороку проводять етномузичний фестиваль “Європа-Центр”.
Відео
Фото
-
Гірськолижний підйомник в Рахові -
Готель Європа в Рахові -
Фестиваль Європа Центр в Рахові
Місто, яке не відпускає.
⠀
Місто, яке робить мене найбільш щасливою і причиняє найглибший біль, який важко вимовити вголос.
⠀
А це потрібно, в першу чергу мені, бо воно засідає на дні і пускає коріння.
⠀
Ти проживаєш на день безліч життів, окрім того, де ти — є ти.
⠀
Йдеш на роботу, зустрічаєш незнайомих тобі людей, вітаєшся з ними, потискаєш руки, посміхаєшся на голос коханого чоловіка, обіймаєш дітей, маму, годуєш кота, погоджуєшся на зйомки, аби побачити потім іншу жінку, яка геть на тебе не схожа.
⠀
А може й схожа, але з загубленими очима і втраченим світом, який постійно йде з під ніг.
⠀
Це божевілля бути в одному місці, а за відчуттями ще в двох інших. Від гір, через Київ і до Естонії.
⠀
Колись я про все обов’язково розкажу, а зараз пропускаю крізь себе емоції, про які краще мовчати.
⠀
#шлях_у_безмежність #светаипленка
День 1.
⠀
— Її звати Кікі, — голосно сказала дівчинка побачивши, як я глажу котика.
⠀
Кікі продовжувала стрибати на мене, а дитина повернулася у свій двір через дорогу.
⠀
Я вдома. З фотоапаратом в руках, нікуди не поспішачи — гуляю маленьким містом. Не пам’ятаю, коли так було востанне. Мабуть ніколи.
⠀
Завжди є якісь рамки. В Києві це робота, багато роботи. А сьогодні я йшла по парку, заходила в незнайомі двори, дивилася, як місто оживає навколо церкви, як наповнюються кав’ярні, як сміються і плачуть діти.
⠀
Я більше години просидила біля Тиси, просто слухаючи шум річки. Зігріваючись сонцем і теплим камінням в руках.
⠀
Як і обіцяла, інстаграм для мене з’являється лише на одну годину ввечері. Спілкуюся я лише з трьома людьми, відзвітуючи, що жива здорова.
⠀
Рахів приймає мене із сумом, але приймає. Не можу розповізти все, але як і обіцяла сідаю писати книгу. Дозволяю собі бути тим, ким я є. А зараз я навіть не туристка, а письменниця. Що з того вийде? Не знаю.
⠀
#шлях_у_безмежність буває і таким. Але я обов’язково дам собі час на гори.
#хатинканадереві #карпати #рахів #рахівплай #мандруйукраїною #фотодня #rakhiv #rakhivplai #carpathianmountains #teenyhouse #treehouse #treehouselife #treehouses #carpathianmountains #karpaty #cabinlife #cabinporn #booking
Поезд останавливается на очередной станции, а я в этот час замедляюсь в своих мыслях. Время на подумать и почитать. Время на осмыслить и дополнить.
⠀
Я наиболее люблю это послевкусие от поездки, ведь даже чёрно-белый кот около магазина наполняет сердце теплом. Смотрю видео, фото и понимаю, как мало я смогла снять и как много осталось внутри.
⠀
Город прощался ливнем, предчувствуя, что вернусь я не скоро. И мне немножко грустно расставаться не сказав «до встречи».
⠀
Но я по опыту знаю, что любая разлука идёт на пользу и в следующий раз я буду ещё более счастлива оказаться здесь снова.
⠀
Такие поездки научили меня ценить моменты. Возвращаясь всегда хочется поскорее вдохнуть запах дома, а в поездах особенно хочется обнять Вову.
⠀
Смотришь себе на людей, которые вернутся домой вместе, заварят чай и проснутся под одним одеялом. А ты делаешь последний рывок перед большим прыжком и обещаешь не грустить.
⠀
Твой дом внутри, ты — та самая улитка. В этом твоя сила и слабость одновременно. Кто-то не представляет каково это — путешествовать одной, ты уже не представляешь себя иначе.
⠀
Это твой путь, который нужно пройти, дабы не растерять самое ценное у самого истока.
⠀
#шлях_у_безмежність
Это я убежала от реальности. От того, что мне нужно работать без выходных и думать о другом совсем. Но внутреннее ведет меня дальше, чем я того ожидала сама.
Нет, фото с гор не будет. Я не брала привычные ботинки и нужную куртку, и термобелье тоже не брала. Я нарочно оставила все дома, чтобы четыре дня здесь не иметь соблазна дать телу очередную нагрузку.
Здесь я, чтобы обнять важного человека, чтобы остаться с собой, запереться в номере и посмотреть, что из этого выйдет. Чтобы разрушить иллюзии и разворошить слова внутри, которые месяцами не могла собрать в единое целое.
Сейчас я все удаляю и переписываю, начинаю заново и берусь за другую идею. Возможно и в этом всем не будет смысла. И возможно я вовсе никакой не писатель. Но пока, мне так нравится заселяться в отель, просить самый отдаленный и тихий номер, с рабочим столом и огромным пространством для маленькой меня. И на вопрос: «будете ли вы подниматься в горы», впервые ответить — нет. Может быть и суть в том, что здесь я могу быть кем угодно, хотя бы на эти дни.
Отключаю оповещения, включаю теплее обогреватель за спиной и завариваю чай крепче. За окном снег и горы — я дома.
И я так скучала.
⠀
#шлях_у_безмежність
Здравствуй.
⠀
Февраль начинается здесь. В месте, где меня настигла сказочная зима и я завороженно оглядывалась по сторонам — не снится ли мне это. Таких хлопьев я не видела даже в кино. Туман обволакивал сосны и полностью мокрая обувь уже перестала меня беспокоить.
⠀
Главным приобретением последних лет оказалось — умение делать себя счастливой. Почему то вместе с ним отпала потребность в материальном и желание бесконечно доказывать — на что ты способна. Я теперь знаю, что у меня получается хорошо, а что не очень. И куда двигаться дальше тоже знаю.
⠀
Приоритеты расставлены правильно, я понимаю ради чего могу принести себя в жертву и при этом не ощущать себя ею. Учусь контролировать эмоции, но выпускать их если чувствую потребность.
⠀
За этот месяц важно подвести все дедлайны, а потому мне было просто необходимо оказаться здесь, чтобы найти на это все силы и ресурс. Вдохнуть глубоко, пообещать на дольше сберечь баланс и не загонять себя до полного изнеможения.
⠀
Мое слово на февраль — сохранить. Записать, прожить, осознать и не обесценивать. Не запрыгивать в последний вагон, не требовать невозможного, а просто сделать все хорошо и честно. Перед собой и другими.
⠀
Завтра я сяду в поезд, сегодня снова пройдусь по любимому городу, остановлюсь у реки, сделаю несколько кадров на пленку, куплю какую-то книгу, возможно выпью глинтвейн и с небольшой грустью вернусь вечером в номер.
⠀
И дописывая эти заметки, хочу сказать будущей себе, что я очень правильно иду на поводу сердца и срываюсь туда, где счастлива.
⠀
#собіназустріч #шлях_у_безмежність
😎😜
#karpaty #carpathians #rakhivplai #rakhiv #carpathianmountains #mushrooms #mushroomhunting #mushroom #рахів #рахівплай #мандруйукраїною
Хатинка на дереві ❤
#мандруйукраїною #хатинканадереві #рахів #рахівплай #карпати #teenyhouse #українськікарпати #treehouses #rakhiv #rakhivplai #treehouselife #travelphotography #tree #cabin #cabinlife #cabincrew #karpaty #cabinlove #logcabin #woodhouse #woodenhouse #foto_ukraine #carpathians #cabingetaway
Будинок на дереві.
#рахів #рахівплай #мандруйукраїною #хатинканадереві #карпати #cabin #treehouse #treehouses #treehouselife #treehouseliving #treehousebrewing #logcabinlife #logcabin #cabinlove #rakhivplai #rakhiv #cabincrewlifestyle #cabincrewlifestyle #carpathians #karpaty #carpathianmountains da.sagirova #tinyhouseonwheels #tinyhome #tinyhouselife
