На території Закарпаття є залишки єдиного Замку тамплієрів в Україні – це руїни середньовічної фортеці в Середньому, побудованої за принципом римських укріплень на Дунаї. Руїни зберігають в собі ряд архітектурних рис, що використовували тамплієри в будівлях, а також ряд легенд, пов’язаних з цим зниклим християнським орденом (наприклад, про Святий Грааль). Сьогодні досить складно розглянути його колишню велич, але він вабить до себе істориків-дослідників, шукачів скарбів і просто мандрівників.

Середнянські винні підвали є одними з найстаріших в Європі, їх загальна довжина становить більше 4,5 км. Вирубані вони були ще в 1557 році полоненими турками в суцільний скельній породі – туфі. Нині підвали повністю належать Середнянський винному заводу, який свого часу, неодноразово займав призові місця на міжнародних конкурсах. Найбільш відомими марочними винами заводу є «Троянда Закарпаття», «Перлина Карпат», «Середнянське», «Променисте» та інші. Сьогодні можна оглянути і самі історичні підвали, і продегустувати частину продукції в них.

Монастир в селі Ракошино – один із центрів православного паломництва в Закарпатті. Датою його заснування можна вважати 2001 рік, хоча монастир був відкритий на базі храму, побудованого на початку 20 століття чеським священномучеником Всеволодом (в чернецтві Андрієм) Коломацьким в староруському стилі і в формі хреста. За радянських часів храм був перетворений в музей атеїзму, а згодом і зовсім покинутий. І ось, в напівзруйнованому стані, в 2001 році указом єпископа Мукачівського і Ужгородського Агапіта (Бевцика) на базі храму був заснований Свято-Покровський чоловічий монастир.

Дивує подвиг ченців-засновників, оскільки у 21 столітті, в мирний час, на початковому етапі розбудови обителі вони жили в істинно аскетичних умовах – храм знаходився в аварійному стані, дах зяяв численними провалами. По храму літали голуби, на стінах, замість ікон, були портрети партійних лідерів. Майже повністю обсипалася штукатурка на стінах, розпис, на жаль, був практично втрачений. Навколо церкви було 12 соток землі без житлових будівель, тобто жити було ніде, і братія оселилася в пожертвуваному не опалюваному «фінському будиночку», де взимку в склянці замерзала вода. Відроджуючи руїни, братія монастиря відроджувавала історію, зберігаючи дух православ’я, яким дихали фундамент і стіни храму-пам’ятника.

Незважаючи на всі труднощі, монастир був побудований, і, більше того, почав процвітати. Багато хто приїжджає в святиню для молитов і наставництва, частина – для відвідування чудотворної Іверської ікони Божої Матері, що допомагає від безпліддя.

Ракошинської монастир сьогодні дуже відомий в Україні і в гастрономічноМУ середовищі. Завдяки великому підсобному господарству, монахи з молока кіз, овець і корів за італійською технологією виготовляють 14 видів сирів: рікотта, моцарела, Скаморца, фета, муккіна і інші. Тут їх можна спробувати і, при бажанні, купити за досить розумною ціною. Пропонують також і інші продукти чернечого господарства, зокрема, мед і вино.