Румуни (самоназва – роминь) – це національна меншина, яка проживає на Закарпатті в долинах річок Тиса і Апша, в селах Біла Церква, Середнє Водяне, Водиця-Плеюц, Нижня Апша, Глибокий Поток, Топчино та в селищі Солотвино. Це нащадки пастухів-волохів, які прийшли в Східні Карпати з Балкан ще в XIV столітті. Більшість з них з плином часу асимілювались з русинським населенням, а частина осіла в долині Тиси як вільні поселенці і за прикладом місцевих жителів почали займатись землеробством. В XIV-XVI століттях румуни долини Тиси, як православні, були своєрідним посередником в культурних контактах русинів краю з балканським православ’ям, що задокументовано як закарпатськими літературними пам’ятками того часу, так і настінними розписами дерев’яних храмів Мараморощини. Православ’я утримувало свої позиції в селах з румунським населення аж до середини XVIII століття.
Село є відомим бальнеологічним курортом республіканського значення. Лікувати людей місцевою мінеральною водою розпочали ще в кінці XVIII століття.
Сойми, де сходяться дві дороги до Міжгір’я, а Рипинка зливається зі своєю старшою сестрою Рікою. Саме від «соімення» (злиття) двох річок і походить назва села
Одним із кращих взірців храмової архітектури Закарпаття минулих часів є церква Архангела Михаїла ХVІІІ ст. із с. Шелестово Мукачівського району, яка є окрасою музейної експозиції Закарпатського музею народної архітектури та побуту в місті Ужгороді. Народні зодчі спорудили цей храм на славу Божу, де гартувалась душа і віра наших пращурів. Споглядання рукотворного вишуканого гармонійного образу цієї перлини викликає захоплення і відчуття національної гордості.
Єврейське заселення Закарпаття розпочалось ще в XV столітті, але більша частина євреїв переселилась в наш край у XVIII столітті. Вони переїхали сюди з Галичини, де перенаселеність, політичні збурення і постійні гоніння зробили їх життя нестерпним. Закарпаття ж в той час було дуже обезлюдненим внаслідок війни 1703-1711 років і могло прийняти велику кількість переселенців. Вже в 1787 році 6311 євреїв населяли комітати Унг, Берег, Угоча і Мараморош. В першій половині XIX століття імміграція з Галичини проходила в ще більшому масштабі. Подальший ріст міграційних процесів і висока народжуваність призвели до значного приросту єврейського населення. В 1910 році єврейські общини вищезгаданих чотирьох комітатів нараховували 128 791 людину.
Завдяки унікальному клімату Пилипець став відомим гірськолижним курортом. Сніжний покрив в Пилипці ідеальний для катання на гірських лижах. Однак, взимку тут буває дуже холодно (до -30 o С). Гірськолижні траси в Пилипці облаштовані на схилах гір Гимба і Ряпушка. В селі є три великі підйомники: «Затишок», «Боржавські полонини» і «Магура». Найпопулярнішим серед них є «Боржавські полонини» з довжиною аж 1500 метрів та величезним перепадом висоти – 402 метри.
Внаслідок того, що курортне село Шаян майже з усіх сторін оточене схилами Карпат, в ньому панує унікальний мікроклімат, який характеризується майже повною відсутність вітру. Головним багатством Шаяна є джерела мінералізованої кремнієвої гідрокарбонатнонатрієвої води (типу «Боржомі» і «Віші-Селестон»)
Румуни (самоназва – роминь) – це національна меншина, яка проживає на Закарпатті в долинах річок Тиса і Апша, в селах Біла Церква, Середнє Водяне, Водиця-Плеюц, Нижня Апша, Глибокий Поток, Топчино та в селищі Солотвино. Це нащадки пастухів-волохів, які прийшли в Східні Карпати з Балкан ще в XIV столітті. Більшість з них з плином часу асимілювались з русинським населенням, а частина осіла в долині Тиси як вільні поселенці і за прикладом місцевих жителів почали займатись землеробством. В XIV-XVI століттях румуни долини Тиси, як православні, були своєрідним посередником в культурних контактах русинів краю з балканським православ’ям, що задокументовано як закарпатськими літературними пам’ятками того часу, так і настінними розписами дерев’яних храмів Мараморощини. Православ’я утримувало свої позиції в селах з румунським населення аж до середини XVIII століття.
Внаслідок того, що курортне село Шаян майже з усіх сторін оточене схилами Карпат, в ньому панує унікальний мікроклімат, який характеризується майже повною відсутність вітру. Головним багатством Шаяна є джерела мінералізованої кремнієвої гідрокарбонатнонатрієвої води (типу «Боржомі» і «Віші-Селестон»)
