Михайлівська церква в селі Ужок

26
Михайлівська церква в селі Ужок
Михайлівська церква в селі Ужок

Вперше назва села Ужок Великоберезнянського району Закарпатської області зустрічається в письмових документах XVI століття. На початку XVII століття село було викреслене зі статистичних звітів, оскільки внаслідок епідемії чуми загинули всі жителі. І лише через декілька десятиліть, коли жахи пошесті почали забуватись, в цих місцях знову з’явились люди.

Про те, що до початку XVIII століття село успішно відродилось, говорить той факт, що вже в 1745 році християнська община села змогла побудувати гарну дерев’яну церкву, яка збереглася до наших днів (GPS: 48°58´58.512″ 22°51´55.062″). Храм побудували освятили 11 червня 1745 року. Про це свідчить давній вирізьблений напис на одвірку. Церкву збудовано у бойківському стилі майстрами Павлом Тонівом з сусіднього села Бітля на львівському боці Карпат та Іваном Циганином з села Тихого (околиці Ужка). Головним будматеріалом для храму були великі ялинові бруси.

В 1927 року в північно-західній частині церковного двору поряд із храмом встановили невеличку, досить типову для Закарпаття двоярусну дзвіницю, яка замінила стару.

Храм зовні простий і невибагливий по формі, в ньому немає якихось виразних і яскравих декоративних деталей. Тим не менше він стрункий і вишуканий. Не випадково його силует присутній на картинах майже всіх живописців закарпатської школи живопису. Його полюбляють фотографувати фотохудожники. В ньому переважає горизонтальний поділ верхів-башт. Широке опасання, яке охоплює всю будівлю, надає йому компактного виду і є ключовим елементом в органічному переході від оточуючого середовища до основною частини храму, яка виростає над галереєю.

Дзвін храму старший за нього на сто років. Дах храму вкрито шинглями – спеціально вирізьбленими дерев’яними дощечками, довжиною 30 і шириною 10 сантиметрів. Для захисту від води та гниття, дах храму кожні два роки покривають спеціальною речовиною. Крім того, цю церкву, збудовано без жодного цвяху.

Всередині храму збережено ікони та стародруки XVII-го століття та автентичний вівтар – XVIII-го.

В інтер’єрі храму майстри використали контраст світла і тіні. Проходячи з темного «бабинця» в світлу центральну частину храму, людина сприймає цей простір значно більшим, ніж він є насправді. Цей ефект безумовно був врахований талановитими народними зодчими. Враження посилює напрочуд гарний різьблений іконостас з сяючою позолотою.

Культурно-історична цінність Михайлівської церкви визнано на міжнародному рівні. 21 червня 2013 року її було занесено до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Насколько полезной была эта статья?

Нажмите на звезду, чтобы оценить статью!

Средний рейтинг / 5. Подсчет голосов:

Пока нет голосов! Будьте первым, кто оценит эту статью.

Мы сожалеем, что эта статья не оказалась полезной для вас!

Давайте улучшим эту статью!

{{ reviewsOverall }} / 5 Пользователей (0 голосов)
Нравится
Что люди говорят... Оставьте свой отзыв
Сортировать по:

Будьте первым, кто оставит отзыв.

User AvatarUser Avatar
Проверенный
{{{review.rating_comment | nl2br}}}

Показать больше
{{ pageNumber+1 }}
Оставьте свой отзыв

Ваш браузер не поддерживает загрузку изображений. Пожалуйста, выберите современный браузер