За легендою місто Моршин заснували на початку XIV століття два брати – Мор і Шин, які спустились з високих гір та вирушили в долину шукати своє щастя. Для нового поселення вони обрали чудове місце з живописною природою.
Перша письмова згадка про Моршин датована 2 січня 1482 року. В ті часи маленьке село Моршин на 12 дворів було частиною Польського королівства та належало шляхтичу Юрію (Юхну) Нагваздану.
Протягом тривалого періоду часу Моршин був місцем видобутку натуральної солі. Соляні промисли Моршина перебували у власності графів Браницьких (Браніцьких), яким поталанило отримати королівський дозвіл на будівництво соляних шахт. Соляну ропу в Моршині добували з 5 шахтних колодязів. А саму сіль отримували завдяки виварюванню ропи. Втім, бізнес-план Браницьких на початку XVIII століття зазнав краху. Справа в тому, що моршинській солі був притаманний специфічний гіркий смак, що зробило її неконкурентоспроможною. Гіркий смак моршинської солі пов’язаний з наявністю у її складі мірабіліту — глауберової солі, яку в наші дні використовують у ветеринарії в якості проносного, жовчогінного, детоксикуючого засобу і антидоту при отруєнні солями важких металів.
Новий етап в історії Моршина розпочався в 1875-1876 роках. Справа в тому, що в 1875 році через Моршин пролягла залізниця Стрий – Станіслав (нині Івано-Франківськ), що зробило його більш доступним для туристів і відпочивальників. Майже відразу після цього, в 1876 році село придбав за 39000 злотих німецький купець Боніфацій Штіллер. Він вирішив перетворити цей мальовничий куточок Карпат у відомий європейський курорт. З цією метою Штіллер запросив в Моршин своїх друзів лікарів В. Пясецького та С. Дзіковського та розпочав активну рекламну кампанію. У 1877 році в багатьох газетах Австро-Угорщини з ініціативи Боніфація почали розміщувати повідомлення про відкриття у Моршині кліматичного курорту з метою лікування хворих на туберкульоз легень. В 1878 році у Моршині почав приймати пацієнтів «Заклад для лікування грудних захворювань», що стало початком його курортної історії. Моршин був надзвичайно вдалим місцем для лікування хвороб органів дихання завдяки тутешній природі та чистому повітрю.
В цей же час під час інспекції Моршина лікар Лютостанський звернув увагу на три Моршинські джерела з гірко-солоною водою. Розпочалося активне наукове вивчення місцевих мінеральних вод. Результати досліджень хімічного складу Моршинської ропи опублікував у 1881 році професор Львівського університету В. Радзішевський.
Паралельно розпочався процес облаштування діючих і пошук нових джерел Моршинської мінеральної води. Так, в 1879 році, внаслідок копіткої праці по очищенню та впорядкуванню двох шахтних колодязів їх перетворили на повноцінні джерела мінеральної води, які назвали на честь власника курорту і його дружини – «Боніфацій» та «Магдалена» (в наші дні – джерела № 1 та № 6). В тому ж році виявили джерело Матері Божої (нині джерело № 4) з цілющою ультрапрісною водою. Водночас на околицях Моршина знайшли цілющу торфяну грязь – «боровину».
Відтак, починаючи з 1880 року в Моршині активно почали використовувати для лікування місцеву мінеральну воду та торф’яні грязі. Це зробило Моршин не тільки кліматичним, а й бальнеологічним курортом. Місцеві торф’яні грязі почали активно застосовувати для грязевих ванн та аплікацій, а цілющі води спочатку використовували лише для приймання лікувальних ванн. В 1880-1881 роках почались перші спроби внутрішнього вживання лікувальних вод з джерела “Боніфацій”. А вже з 1883 року ця вода стала настільки популярною, що її почали масово продавати в пляшках. Вже тоді вона почала активно продаватись в США, Англії, Італії, Румунії та інших країнах. Моршинська мінеральна вода успішно використовувалась для лікування органів травлення. Завдяки ній успішно позбавлялись від захворювань шлунку, печінки, підшлункової залози, кишківника та сечовивідної системи.
Дуже швидко Моршин став популярним європейським курортом. Напередодні Першої Світової війни Моршин навіть називали “галицьким Спа” та “галицьким Карлсбадом” (нині Карлові Вари).
Після буремних подій Першої Світової війни та поразки визвольних змагань українців Моршин увійшов до складу міжвоєнної Польщі. В цей час протягом 1920-1930-х років інфраструктура курорту Моршин продовжила активно розбудовуватись. Саме в 1930-х роках в Моршині збудували водолікарню, грязелікарню, інгаляторій та бювет мінеральних вод – так званий «грибок», який являється своєрідним символом міста та величний «Курортний дім», в якому в наш час розташований санаторій «Мармуровий палац».
В міжвоєнний польський період історії відпочинок в Моршині був поєднанням сучасного зеленого туризму і оздоровчих процедур. Враховуючи той факт, що в ті часи якісні медичні послуги були малодоступними, то відвідини Моршинського курорту були вкрай необхідним способом ефективного лікування та оздоровлення. На відпочинок в Моршин дуже часто приїжджала польська еліта? представлена міністрами, послами, поважними персонами та відомими митцями.
Після Другої Світової війни Моршин увійшов до складу УРСР. В радянські часи приватні пансіонати було націоналізовано та перетворено на санаторії, а в 1960 році весь курорт передали на баланс профспілок. Моршин продовжував розростатись і розвиватись. Вже в 1948 році йому надали статус селища міського типу.
На початку 1950-х років в Моршині нараховувалось дев’ять санаторіїв. В радянський період історії в місті збудували велику кількість об’єктів туристично-рекреаційної інфраструктури, серед яких Моршинська курортна поліклініка, їдальня на 800 місць, відділення зв’язку, кінотеатр та Будинок культури, а також санаторії «Пролісок» та «Лаванда». В радянські часи Моршин став курортом всесоюзного значення. Щороку тут оздоровлювались десятки тисяч людей.
Після відновлення незалежності України в 1991 році курорт Моршин продовжив активно розвиватись. В 2002 році він отримав статус міста.
В наші дні за всіма показниками, крім цін, Моршин нічим не поступається сучасним європейським бальнеологічним курортам.
