Історія селища Східниця своїм корінням сягає часів Київської Русі, коли на його місці існувало поселення Золота Баня. Така назва, скоріше за все, походить від давніх солеварних промислів у дерев´яних приміщеннях – «банях». А як відомо сіль у Середньовіччі називали “білим золотом”, оскільки вона була дуже цінною і завжди перебувала в дефіциті. Згідно з ще однією версією назва “Золота Баня” утворилася від латинського baneum (balneum) і грецького balaneion, що означає “купальня, баня, курорт”. Згідно третьої версії в давньоруські часи слово “баня” означало “яма”. Це пояснюється тим, що поселення було звідусіль оточене горами і було відчуття, наче опинився в ямі. А на вагу золота в ті часи цінувалась нафта, якої тут завжди було багато.
В 1240-1242 роках татаро-монгольські орди хана Батия спустошили поселення Золота Баня.
Щодо походження сучасної назви селища існує декілька версій. Найпопулярніша гіпотеза пов’язує назву Східниці з історією цих земель після нашестя хана Батия. Вцілілі мешканці Золотої Бані та інших населених пунктів почали “сходитись” разом, щоб побудувати нове поселення. Нове містечко назвали Східниця від слова “сходитись”. Інша версія, автором якої є краєзнавець Ярослав Ольховий, пов’язує назву селища з річкою Східничанкою, кам’янисті виступи і ступінчаті береги якої нагадують сходи.
Перші письмові згадки про селище Східниця містяться в польських документах XIV століття. В ті часи Галицько-Волинське князівство було окуповано іноземними завойовниками, а Східниця надовго опинилась у складі Польщі.
Польські шляхтичі почали витісняти місцеву еліту. Цей процес завершився наприкінці XVI – на початку XVII століть. З тих пір аж до 1939 року польська еліта домінувала в усіх сферах життя Східниці.
Поляки в середні віки побудували в самісінькому центрі сучасної Східниці панський замок з дерев’яно-земляними укріпленнями. В якості фортеці його використовували до XVIII століття.
Селяни в Східниці не отримували великих урожаїв через малородючої землі. Їх життя супроводжували постійні війни, епідемії та стихійні лиха у вигляді повеней. Крім того, місцеве населення сильно страждало від соціального і національно-релігійного гніту з боку польської еліти. Народне невдоволення часто переростало у збройні повстання проти гнобителів. Так, в 1648 року місцеві селяни підняли повстання, в ході якого було ліквідовано підрядника-господаря Східниці Миколу Гродського. В другій половині сімнадцятого століття життя мешканців Східниці ще більше погіршилось через часті татарські набіги. Найстрашніший напад відбувся в 1672 році. Східниця тоді зазнала великих втрат і руйнувань.
Після першого поділу Речі Посполитої в 1772 році селище Східниця увійшло до складу імперії Габсбургів (з 1804 року – Австрійська імперія, з 1867 – Австро-Угорщина), та була частиною Самбірського округу. В цей час життя в Східниці стабілізувалось, оскільки припинились татарські набіги. Крім сільського господарства в Східниці почала розвиватися деревообробна галузь. А з 1858 року в Східниці розпочалась нафтова епоха. Селище перетворилось на потужний промисловий центр з видобутку нафти і озокериту.
Вже в 1898 році видобуток нафти в Східниці досяг рекордних 168 тис. тонн нафти з 373 свердловин. Крім польських підприємців тут діяли бельгійські, англійські, французькі і американські інвестори. Внаслідок економічного буму населення села почало стрімко збільшуватись.
Нова віха в історії Східниці розпочалась в другій половині XX століття. Саме тоді в 1956 році дослідником Омеляном Стоцьким в Східниці були відкриті цілющі властивості місцевих мінеральних вод. Сталося це випадково. Перебуваючи на пенсії і прогулюючись лісом він натрапив на джерело із різким сірководневим запахом. Це наштовхнуло його на думку, що така вода може мати такі ж цілющі властивості як Трускавецька “Нафтуся”. Він доводив, що ці води сприяють оздоровленню обміну речовин, нирок, кишково-шлункового тракту, нормалізують функції печінки, жовчного міхура та виводять шлаки. Щоб довести свою правоту йому довелось роками боротись з радянською бюрократичною системою. В 1970 році на базі місцевих мінеральних вод розпочав діяльність санаторій “Карпати” (нині “Східницькі Карпати”). Однак, лише 9 січня 1976 року Східницю офіційно визнали Всесоюзним курортом, що стало великою перемогою дослідника та докорінно змінило життя селища. З тих пір Східниця розвивається як великий бальнеологічний курорт і туристичний центр в Українських Карпатах. Місцеві мінеральні води використовують для лікування хвороб нирок і печінки, сольового діатезу, порушення кислотності шлунку, недокрів’я, діабету тощо.
