Жителі причорногірських сіл свято вірять, що душі всіх вбивць або людей, які покінчили життя самогубством, потрапляють в озеро Несамовите. Якщо жбурнути в нього камінь, то з безодні озера вилетять тіні грішників і почнеться страшна гроза з градом. Також лютує стихія, коли хтось помирає грішною смертю. Тоді духи озера вітають поповнення громом і градом.
Одна з легенд розповідає про заблукалого гуцула, який виріши в заночувати на березі Несамовитого. Розклав він багаття і почав готувати вечерю. Коли зачерпнув казанком воду з озера, розразився грім і появилась кінна упряжка. Незнайомець під’їхав до чоловіка і запропонував прихисток. Гуцул погодився, сів в бричку, а вона поїхала прямісінько в озеро. Вода розступилась, і з’явився гарний палац. Гостя зустріли радісними піснями і танцями, а столи ломились від їжі та напоїв. Коли настала північ, гуцул побачив як люди навколо почали збирати лід і сильно здивувався цьому. А гостинний господар пояснив, що вони готують град. Зрозумів чоловіку, що має справу з нечистою силою і тричі перехрестився. Миттєво все зникло і хвилі викинули його на берег озера.
Слід відзначити, що найбільша кількість граду в Україні випадає на полонині Пожижевська, яка знаходиться на відстані трьох з половиною кілометрів від озера Несамовите. Тут нараховують в середньому 13 градових днів у році.