Коротка історія костелу у Трускавці

В  ХІХ столітті на курорті Трускавець, крім місцевих римо-католиків, було чимало відпочивальників, які хотіли мати можливість відвідувати костел під час перебування в місті. Щоб задовольнити релігійні потреби римо-католицької громади, в 1858 році в Трускавці по проєкту Адольфа Куна збудували каплицю. Фінансування будівництва йшло за кошти, зібрані з відпочивальників. Каплицю освятили в честь святої Кунегунди, яка вважається покровителькою соляних копалень і шахт. Після освячення в 1859 році у каплиці могли одночасно перебувати до 50 вірян. З часом каплицю почали розширювати, і після будівельних робіт в 1912-1913 роках вона стала великим костелом на 300 осіб. Головний фасад святині прикрасили кам’яною скульптурою Матері Божої, яку створив скульптор Ципріян Годебський. В 1935-1937 рр. поруч з костелом збудували плебанію (будинок священика). Автором проєкту її будівництва був Тадеуш Ярош.

За радянських часів костел примусово зачинили. В той час тут зберігалась величезна колекція цінних картин французьких, іспанських та італійських митців, яка складалася з 73 полотен, які подарували костелу відпочивальники. Всі ці картини були розкрадені радянською владою. Така ж доля спіткала вітражі і позолочені фігури святині.

Цінна архітектурна пам’ятка перейшла у власність місцевого колгоспу ім. Т. Шевченка. Спочатку костел використовували в якості складу калійних добрив, що призводило до руйнації інтер’єру святині. Згодом в костелі облаштували планетарій.

Тільки після здобуття Україною незалежності в 1994 році храм повернули римо-католицькій громаді Трускавця. Реставраційні роботи по відновленню костелу тривали до 2002 року після чого відновлений костел освятили на честь Успіння Пресвятої Діви Марії.

В 2014 році на території фасадного фундаменту костелу за проєктом Павла Бондаря і Василя Здреника встановили керамічний пам’ятник Папі Римському Івану-Павлу ІІ. Він став чи не єдиним керамічним пам’ятником Львівщини.