Перші згадки про село Лазещина зустрічаються в письмових документах в 1555 році. Протягом тривалого часу село входило до Тисодолинянської округи Марамороського комітату Австро-Угорщини.
Назву село отримало у зв’язку з існуванням «перелазу» між Галичиною та Закарпаттям. Достовірно невідомо був той «перелаз» між двома регіонами чи це лише плід народної фантазії. Згідно народних переказів, у давні часи пастухи з отарами овець через «перелази» переходили з галицьких сіл лісом через Яблуницький перевал на закарпатські галявини і луки.
Більшість мешканців цього мальовничого місця були селянами, які втекли від соціально-економічного гноблення з низинних районів. В часи повстання куруців 1703-1711 рр. Лазещина була охоплена діяльністю опришківських загонів Ф. Бойка, І. Пинті, І. Пискливого.
Лазещина в першій половині XVIII століття неодноразово була місцем базування ватажка карпатських повстанців-опришків Олекси Довбуша, який навідувався в цей край разом зі своїми побратимами.
У 1724 році поблизу Лазещини в урочищі Стебний звели греблю та шлюзи для сплавляння лісу. З тих пір цей промисел разом з випасом овець став одним з гловних занять місцевих мешканців.
З часом невелике село почало розростатись. Люди тут завжди були дуже віруючими. В 1827 році в селі побудували дерев’яний храм св. Петра і Павла. А в 1871 році сюди з села Яблуниця, яке розташовано відразу за перевалом в Галичині, було перенесено дерев’яну церкву Преображення Господнього 1780 року. Обидві святині збереглись до наших днів.
Розташування поблизу Яблуницького перевалу в мирний час було додатковим стимулом розвитку, а під час воєн ставало справжнім лихом для місцевих мешканців. Лазещина опинилась в самісінькому епіцентрі боїв в ході Першої Світової війни. Вже в 1914 році через нього було здійснено прорив російських військ. Після війни та розпаду Австро-Угорщини село входило до складу Гуцульської республіки і Західноукраїнської народної республіки. В ті буремні часи місцеві мешканці активно боролись за незалежність українських земель.
Нажаль невдовзі територію Лазещини було окуповано румунськими військами, а з 1919 року вона увійшла до складу Чехо-Словаччини. В 1939 року протягом короткого історичного моменту Лазещина стала частиною Карпатської України, яка майже відразу була окупована угорськими військами. З 24 вересня 1944 року село опинилось під контролем радянських військ.
Під час Другої Світової війни Лазещина стала одним з осередків партизанського руху, як комуністичного так і проукраїнського спрямування.
З 1991 року Лазещина невід’ємна частина незалежної України. В наші дні Лазещина перетворилась у туристичний центр з населенням близько 4 200 осіб, який щороку приваблює тисячі туристів.