Reise zum See Sinevir

45
0
(0)

Vielleicht ist der interessanteste und attraktivste Ort für Touristen in Transkarpatien der Hochgebirgssee Sinevir « ” Sea Eye» Karpaten. Der See Sinevir befindet sich in Mizhgirsky Bezirk Transkarpatien Region auf einer Höhe von 989 Meter über dem Meeresspiegel. Die ganze Magie Der ukrainischen Karpaten ist in diesem außergewöhnlichen Ort konzentriert.

Der Weg zum See, der sich in einer Entfernung von 32 km vom Bezirkszentrum befindet PGT. MEZHGORYE, sehr malerisch und läuft entlang des Baches Wolowez, und nach einer scharfen Rechtskurve steigt er in die Berge entlang des Sinevir-Passes (800 Meter). Bleiben Sie an der Spitze bewundern Sie die einzigartige Natur! Im Westen ist eine Reihe sichtbar Borschawski polonin, im Süden befindet sich der Grat Hirtenspitze, im Südosten steigt der Berg Strumba (1719 Meter), und auf der Nordseite-der majestätische Berg Kamenka (1578 Meter). Irgendwo unten eine zerstreute Halskette aus Perlen weiß Hütten des Dorfes Sinevir mit dem blauen Faden des Flusses Terebley. Auf dem Fluss wurde eine Kaskade von künstlichen Schwankungen geschaffen, die günstige Bedingungen für die Zucht von fischdelikatesse – Forellen bietet.
 

 

Diese Sehenswürdigkeit auf der Karte

Go-To.Rest ➦ Ihr persönlicher Reiseführer

 

Auch:





 

Go-To.Rest ➦ Your personal travel guide
 

Шлях до озера пролягає паралельно річці Теребля. Позаду залишається село Синевирська Поляна (1354 жителя) з дерев’яною Покровською церквою XVIII ст.

Ще чотири кілометри верх по течії – і бачимо туристичну базу «Синевир». До озера ще півтора кілометри шляху, які треба подолати пішки: це заповідно-мисливське господарство, переповнене рідкісними рослинами і тваринами. За деревами вже сяє поверхня чистої води. На березі «Морського ока» – затишний дерев’яний готель і декілька альтанок.

За бажанням до острівця в центрі озера можна підплисти на дерев’яному плоті.

Вчені вважають, що озеро Синевир утворилося в післяльодовиковий період, приблизно 10 000 років тому. Під час сильного землетрусу гірські породи піднялись на шляху швидкого потоку і перегородили його непроникною греблею.

Площа поверхні озера – близько семи гектарів, максимальна глибина – 22 метра, а середня – 8,2 метра. Об’єм води в Синевирі – близько 400 000 кубічних метрів. В озері мешкають два види риб – голяк і форель.

Озерна вода незвична на смак: вона позбавлена хлоридів. Влітку вода прогрівається до +20ºС, але на глибині температура є значно нижчою, до чотирьох – п’яти градусів. В тихій воді відображаються створені в 1984 році скульпторами Іваном Бровді та Михайлом Саничем фігури Сині і Вира.

Поруч 

Місце, яке здавна зачаровувало своєю красою, не могло не породити поетичних легенд про свою появу. Це історія про море любові і гострі скелі страждань. Колись ці гори належали заможному графу, в якого була юна донька – блакитноока красуня Синь. Місцеві жителі випасали графські отари овець, рубали ліс, косили духмяну траву. Одного разу граф відправився перевірити, як працюють лісоруби, а Синь попрохала батька взяти її з собою. Батько ж звісно не відмовив своїй доньці. Поки батько перевіряв роботу своїх працівників Синь гуляла по лісу, збирала квіти і раптом почула чарівну пісню сопілки. На галявині Синь побачила юного пастуха Вира. Вона з першого погляду закохалась у молодого парубка. Відтоді вони почали таємно зустрічатись. Згодом про ці таємні зустрічі дізнався граф. Батько відразу заборонив їй зустрічатись з простолюдином. Однак батьківська заборона не стала на заваді закоханим. Коли граф побачив, що батьківська заборона не зупинила Синь він наказав вбити хлопця. Одного разу, коли Вир чекав на галявині свою кохану, графські слуги скинули на нього з гори величезний камінь, внаслідок чого той загинув. Коли Синь побачила, що сталося, вона підійшла до свого коханого і гірко заплакала. Сльози лилися і лилися, вони затопили всю галявину – і сама Синь зникла в блакитних водах. Озеро, яке утворилось після цієї трагедії люди назвали іменами закоханих . Вода його – сльози Сині, а острівець посередині – камінь над Виром.

Є й друга легенда, яка пояснює походження другої назви озера, також сповнена любовних страждань. Одного разу отару молодого пастуха Івана загризли вовки. Зрозумів пастух – від графа пощади не дочекаєшся, вирішив втікати від неминучої розправи. Попрощався з коханою – і відправився в чужі краї. Сумував пастух на чужині, кожну ніч виходив до берега моря і говорив: «Всесильне море, хоча б одним оком поглянь на мій рідний край, передай поклін землі рідній!» Стихія почула моління пастуха, скрізь гори пробилась – і поглинула у водах графа та його слуг. А сама задивилась на горді Карпати і вирішила назавжди залишитись тут чистим морським оком.

Наскільки корисною була ця стаття?

Натисніть на зірку, щоб оцінити статтю!

Середній рейтинг 0 / 5. Підрахунок голосів: 0

Поки немає голосів! Будьте першим, хто оцінить цю статтю.

Ми шкодуємо, що ця стаття не виявилася корисною для вас!

Давайте покращимо цю статтю!

Розкажіть, як ми можемо покращити цю статтю?

{{ reviewsOverall }} / 5 Користувачів (0 голосів)
Подобається
Що люди говорять ... Залиште свій відгук
Order by:

Be the first to leave a review.

User Avatar User Avatar
Проверенный
{{{review.rating_comment | nl2br}}}

Show more
{{ pageNumber+1 }}
Залиште свій відгук

Your browser does not support images upload. Please choose a modern one