Додати об'єкт до каталогу

Надсилайте актуальну інформацію та отримуйте більше цільових клієнтів. Ми розмістимо ваш об’єкт у нашому каталозі та покажемо поруч із локаціями, а також у загальному каталозі, це безкоштовно!

Стати гідом

Свалява

Свалявський район існував до липня 2020 року, коли його було приєднано до укрупненого Мукачівського району. Колишній Свалявський район не дуже багатий архітектурними пам’ятками, тому для багатьох туристів це тільки транзитний пункт на автодорозі Київ-Чоп або Львів-Мукачево. Але Свалявський район має інші переваги. Більшу частину території району (його площа 680 квадратних кілометрів) займають гірські масиви. Найвища точка району – гора Стій (1677 метрів). На Свалявщині також розташовані хребти Синяк, Борлієв Діл і Боржава.

Майже всю територію району займає Свалявська лікувально-оздоровча зона: понад четверта частина всіх мінеральних вод Закарпаття зосереджена саме в Свалявському районі – а це майже сто джерел. Тому не дивно, що на Свалявщині так багато санаторіїв і пансіонатів.

Вже в документах 1463 року зафіксовано, що місцеві води вживалися не тільки для пиття, але й для лікування шлункових захворювань.

Вид на Сваляву

Зараз в районі освоєні бурові свердловини гідрокарбонатних натрієвих вод різної мінералізації типу Нарзан, Віші, Єсентуки, Боржомі, Стара Русса. Найбільш відомі джерела Свалявщини – мінводи з Поляни, Плоского, Голубиного, Пасіки, Сваляви.

Район також багатий корисними копалинами (алуніти, доломіт, каолін, цеоліт, діорит, мармур, різні глини, пісок, вулканічний туф та інші).

Населення Свалявського району становить майже 55 тисяч чоловік. Тут пліч-о-пліч живуть українці, угорці, румуни, роми, німці, словаки. Майже 95% населення району становлять етнічні українці. В районі нараховується 29 населених пунктів.

На Свалявщині дуже активно розвивається туристична інфраструктура. Щороку кількість туристів, які відвідують цей мальовничий куточок Закарпаття, збільшується. Більшість туристів приваблює неймовірно красива природа і цілющі мінеральні води Свалявського району.

Важливо!

У липні 2020 року Свалявський район було ліквідовано згідно постанови Верховної Ради України (адміністративно-територіальна реформа). Більшість населених пунктів ввійшли в склад Мукачівського району, частина – до Хустського.

Історія Сваляви

Місто Свалява розташоване в мальовничій долині річки Латориця. З Ужгорода сюди їхати 72 кілометри. Населення міста – близько 17000 чоловік.

Перша письмова згадка про Сваляву сягає XII століття. Тоді це було невеличке селище, яке належало феодалу Бет-Бетке. Колись це місто називалось Сольва, Золоа – і кожна з його назв походить від слова сіль (по-угорськи «сольва» – «солена вода»). Про те, що селились тут з найдревніших часів, свідчать знайдена археологами давня стоянка, вік якої становить 20-30 тисяч років, та неолітичне селище в урочищі Нейва. Саме по Свалявській котловині пролягав кордон між Угорським королівством і Галицько-Волинським князівством, «нічия земля». Існує гіпотеза, що на ці землі першими прийшли селяни-втікачі.

Протягом перших століть існування власники Сваляви часто змінювались. До них належали великий князь київський Михайло Всеволодович, барони Перені, берегівський жупан Шимон та магістр Аладар. З XVI століття Свалява стала частиною Трансільванського князівства.

В 1703-1711 роках свалявчани прийняли активну участь в національно-визвольній війні угорців проти габсбурзького панування.

З 1728 року Свалява стала власністю графів Шенборнів. Два леви, емблема цього знатного роду, потрапили на міську печать і етикетки свалявської мінеральної води. В 1737-1778 роках в Сваляві спорудили кам’яний храм. З 1790 року в місті відбувались щорічні ярмарки.

В 1887 році в Свалява отримала залізничне сполучення, після чого економічний розвиток міста значно прискорився.

В жовтні 1914 року, в ході Першої світової війни, місто протягом короткого періоду часу було захоплено російськими військами генерала Фесенко. В грудні 1918 року в Сваляві представники 30 навколишніх сіл створили Руську народну раду, яка виступила за приєднання до України. Через рік ця територія відійшла до Чехословаччини. Досі міську школу на 700 учнів, споруджену в 1926 році, називають в народі «масариківською» (за прізвищем тодішнього чеського президента). Успенська греко-католицька церква в центрі міста, побудована в 1937 році для потреб православної общини Сваляви, в радянські часи встигла побувати і складом, і картинною галереєю.

Статус міста Свалява отримала в 1957 році. Один з районів міста має екзотичну назву «Бразилія». Справа в тому, що на межі XIX-XX століть багато жителів поїхали звідси до цієї далекої країни за океаном в пошуках кращої долі.

В 1972 році актор Ростислав Плятт в образі пастора Шлага саме під Свалявою переходив кордон на лижах. Саме поблизу Сваляви знімали деякі епізоди радянського блокбастера «Сімнадцять миттєвостей весни».

За роки радянської влади Свалява з маленького провінційного містечка перетворилась в промисловий центр. В 1980-ті роки тут працювали лісо- і лісохімкомбінат, завод «Електрон», завод торгівельного обладнання, соковий і склотарний заводи.

З 1998 року в місті працює історичний музей (вул. Головна, 33), де туристи можуть детальніше познайомитись з історією Сваляви.

Температура у Сваляві зараз:

-2.8o C   |   26.9o F

Карта пам’яток Сваляви

Визначні місця Свалявщини

Свалявський районний історичний музей

Музей розташований в центрі міста в будинку райдержадміністрації. Експозиція Свалявського історичного музею налічує 1300 експонатів. У фонді музею – книги, періодика, документи, а також предмети народного побуту, якими користувалися мешканці Сваляви та навколишніх сіл, одяг та взуття, характерні для цієї місцевості. Експозиції музею поділяються на два відділи – етнографічний та історичний.

В історичному розділі музею можна побачити архівні та ілюстративно-допоміжні матеріали, фотодокументи. Вони висвітлюють історію міста і району та розповідають про відомих місцевих культурних діячів.

Школярам екскурсовод неодмінно продемонструє підручники і зошити учнів, які навчалися в школі на початку ХХ століття.

Особливу увагу відвідувачів привертають етнографічні старожитності. Екскурсоводи музею, крім розповідей про них, демонструють як вони функціонують і долучають до цього відвідувачів. Це додає музею певної динамічності та інтерактивності.

Михайлівська церква у Сваляві

Головна пам’ятка Сваляви розташована на відстані декількох кілометрів від центральної частини міста, в південно-східному пригороді Бистрий. Дорога туди веде повз меморіал загиблим під час Другої Світової війни, повз райдержадміністрацію, далі – через місток над бурхливою річкою Свалявкою. За Свалявкою відразу розташована маленька церква, трохи далі височіє сучасний храм. Вулиця повільно піднімається вгору, час від часу приймаючи в себе струмочки бокових провулків. Повернути треба в другий провулок з лівої сторони. Це вже Бистрий, названий в честь стрімкого потічка, який гучно летить згори в Свалявку. За переказами, пригород заснував Михайло Івашкович, який переїхав в ці місця з села Бистрого, яке розташоване на території теперішнього Великоберезнянського району.

Провулок піднімається все вище і вище поміж ошатних будиночків. Гори смиренно розступаються перед дорогою. На маленькому кладовищі стоїть дерев’яне диво – Михайлівська церква (1588 рік). На все Закарпаття залишилось тільки два храми такого типу (другий – церква з села Шелестова в Ужгородському скансені). Не дивлячись на поважний вік, храм не втратив привабливого виду.

Спершу святиня стояла на сусідній горі Берді і була перенесена через загрозу зсуву ґрунту. Другий будівельний етап в історії церкви почався в 1759 році, коли її капітально відремонтували. Тоді над бабинцем спорудили 15-метрову дзвіницю. Храм складається з трьох різних по висоті об’ємів, у кожного з яких – свій дах, що не заважає сприймати церкву як цільну гармонічну споруду. В 1972 році храм відреставрував відомий архітектор І. Могітич.

Нажаль, не збереглась стара дзвіниця храму. Сучасна кам’яна з’явилась в 2000 році. В її цоколі замуровано послання наступним поколінням: древній звичай після радянських часів пристосувався до нових умов.

Мінеральна вода «Поляна Квасова»

По легенді, вже в XI столітті візантійські імператори просили угорських королів про продаж цілющої соленої води з Карпатських гір. За станом «квасних» (мінеральних) джерел слідкували вівчарі, які випасали свої отари поблизу села Поляна. Тут королівські гінці набирали в спеціальні міхи з телячої шкіри корисну воду, щоб потім каравани відвезли її в купальні візантійського імператора.

Ще в кінці XIV століття в Закарпатті почали використовувати мінеральну воду для лікувальних цілей. Цілющі ванни робили дуже просто: в улоговинах скель або в ямах, обмащених глиною, нагрівали розпеченим камінням мінеральну воду. Це був прообраз перших бальнеологічних санаторіїв.

В 1558 році посланці московського царя Івана Грозного, повертаючись в Москву з Константинополя після перемовин з турецьким султаном транзитом через територію Закарпаття, вперше спробували місцеву мінеральну воду. Повернувшись додому, вони розповідали, що в горах Полонинських є джерела води на смак солодкі або ж схожі на оцет. Також є й гарячі джерела, в яких можна навіть варити їжу. Багато людей лікуються в тих водах і знаходять зцілення.

В 1576 році трансільванській князь Стефан Баторій, обраний знаттю королем Речі Посполитої (Польщі), по дорозі з Семиграддя в Краків зупинився в селищі Поляна. Лікарем князя був засновник польської медицини Войцех Очко. Він і рекомендував прийняти лікувальні ванни перед коронацією, щоб предстати перед підданими бадьорим і здоровим.

Відомо, що на початку XVIII століття частими гостями на Закарпатті були посли Петра I. В спеціальних сосудах вони возили закарпатську мінеральну воду російському імператору, де її цінили не менше єгерської води з Карлсбаду та Марієнбаду (тепер – Карлові Вари і Маріанські Бані в Чехії).

Неодноразово мінеральні води Карпат відзначали на міжнародному рівні. Зокрема, мінеральна вода Поляна Квасова з 1842 по 1911 роки 21 раз була відзначена нагородами на міжнародних конкурсах мінеральних вод.

Неподалік від Сваляви в невеличкому селі Уклин з 2007 року щороку у свято Івана Купала відзначається День мінеральних джерел, під час якого можна продегустувати місцеві цілющі напої і страви традиційної кухні та придбати вироби народних майстрів.

Церква святих Петра і Павла (Уклин)

Село Уклин

Біля підніжжя Ведмежої гори в Мукачівському районі Закарпатської області розташоване крихітне село Уклин. Населення цього села становить трохи менше чотирьохсот чоловік. Поруч з ним розташований мальовничий Уклинський перевал.

В селі збереглась дерев’яна церква святих апостолів Петра і Павла. Вона побудована в кінці XVIII – на початку XIX століття. За переказами цей храм було споруджено з дерева, з якого було споруджено попередню церкву. Деякі дослідники вважають, що ця попередня церква була споруджена ще в XIV столітті. В історичних джерелах згадується лише в 1733 році про дерев’яну церкву святого Миколи з одним дзвоном.

Старожили ж стверджують, що до будівництва храму Петра і Павла в селі було дві дерев’яні церкви, які згоріли. Вирізняється Петропавлівська церква своїми мініатюрними розмірами, що було характерним для храмів у віддалених населених пунктах. За переказами, малий розмір цього храму зумовлений тим, що після страшної епідемії холери в селі вижило дуже мало людей.

Подібних за стилем дерев’яних храмів на Закарпатті збереглось лише три (Рахів, Костринська Розтока, Тарасівці). Подібна церква також існувала в селі Домашин Ужгородського району. Вона була наймолодшою серед подібних церков. Її побудували в 1907 році. В 2007 році її було знищено, а на її місці побудовано нову.

Уклинська церква є найдавнішою серед групи маленьких дерев’яних храмів Закарпаття. Спочатку вона була вкрита деревною дранкою. В 2002 році її реставрували і вкрили дах ґонтом. Дзвони цього храму перенесені до нової церкви, яку було збудовано в 1992 році. Наразі Петропавлівська церква в селі Уклин зачинена і не використовується за призначенням.

Туристи, які вирішили помилуватись краєвидами села, можуть зупинитись в готельному комплексі «Уклин» з рестораном закарпатської кухні.

Гірськолижний курорт Голубине

Мальовниче село Голубине розташоване на відстані чотирьох кілометрів на північ від Сваляви в долині річки Пині. Воно відоме з 1430 року. Населення села – 2781 людина.

Назва населеного пункту походить від голубів. З цього приводу є декілька легенд. За однією з них колись в околицях села водилось багато голубів. Мешканці села були зобов’язані здавати пану впійманих голубів у якості оброку. За іншою версією у разі наближення ворогів з того боку Карпат в Голубиному випускали поштового голуба, який повідомляв про небезпеку гарнізон Мукачівського замку. Ще одна легенда розповідає про те, що засновником села став син попа з Ясіні, якого батько вигнав за непослух з дому. Він і дав назву селу за те, що тут росли суцільні хащі в яких гніздились голуби. Саме завдяки цьому засновнику в селі значна частина корінних мешканців має прізвище Попович.

Голубине приваблює туристів мінеральними джерелами, сувенірною продукцією та мальовничою природою. В селі можна придбати чудові кошики, які плетуть народні майстри. Між селами Голубине і Солочин з 1965 року на базі мінеральної води «Лужанська» працює санаторій «Квітка Полонини». Тут лікують захворювання шлунку, жовчовивідних шляхів і печінки, гепатит, цукровий діабет, виводять радіонукліди. Бурова свердловина розташована безпосередньо на території оздоровниці. На відстані шести кілометрів від санаторію є гірськолижна база з підйомником. Головний об’єкт фотографування в санаторії – величезна скульптура динозавра.

Саме поблизу Голубиного в 1878 році графи Шенборни почали добувати воду з джерел «Маргіт», «Луга-Ержебет» і «Паннонія-Жофія». В ті часи за допомогою цієї води лікували захворювання верхніх дихальних шляхів, кишківника, нирок і жовчного міхура, а також цукровий діабет.

Голубине також відоме тим, що в ньому народився Григорій Жаткович, який був першим губернатором Підкарпатської Русі в Чехословацькій Республіці.

Солочин

Село Солочин вперше згадується в 1430 році. Населення села 1250 жителів. Розкинулось воно поміж гір Крехая і Тесаник. Назва села натякає на солончаковий ґрунт, багатий мінеральними водами. Поблизу села діє понад півтора десятки джерел. Наприклад, біля підніжжя гори Тесаник є сірководневе джерело, а в урочищі Біласовиця – джерело «Вовків квас», названий на честь прізвища власника цього джерела в австро-угорський період, коли місцевою водою торгували по всій імперії.

Серед гір і лісів тут діє ще один відомий закарпатський санаторій – «Кришталеве джерело». Сюди направляються на лікування люди з захворюваннями шлунку, печінки, нирок і жовчних шляхів, ендокринної системи, хронічних неспецифічних захворювань легень. В селі також розташовані готельний комплекс «Ельдорадо» і оздоровчий комплекс «Сузір’я». Воду з місцевого джерела розливає підприємство «Маргіт».

В селі збереглась легенда про те, як в 1721 році тут протягом чотирьох днів в сім’ї Петрусів ховався від австрійської влади син князя Ференца II Ракоці. Юний князь, втікаючи від переслідувачів, перекував коней перевернутими підковами.

Нажаль, місцеві підземні запаси мінеральної води останнім часом зменшились майже вдвічі через нерозумну забудову природоохоронної зони.

Чани Поляна
У будь-яку пору року великою популярністю користуються чани у селищі Поляна, які готують на місцевих лікувальних мінеральних водах з додаванням
Кузня-музей «Гамора»
В селі Лисичово Хустського району працює єдина в Європі діюча водяна кузня-музей «Гамора» на річці Лисичанці. Ця скромна на перший
Свалявський історичний музей
Музей розташований в центрі міста в будинку райдержадміністрації. Експозиція Свалявського історичного музею налічує 1300 експонатів. У фонді музею – книги,
Міні-скульптура «Кельт» в Мукачеві
Міні-скульптура «Кельт» була встановлена в Мукачеві 17 березня 2015 року. Її автором є Михайло Колодко. Міні-скульптурка стала подарунком мукачівцям від
Церква Введення Пресвятої Богородиці в селі Абранка
Саме село Абранка Мукачівського району Закарпатської області засноване в 1611 році. В 1692 році в історичних джерелах зазначається про церкву
Церква Вознесіння Господнього в селі Ялове
Важко собі уявити, щоб в закарпатському традиційному селі не було церкви аж до кінця XIX століття. Тому правдоподібними видаються розповіді
Церква святого Василя в селі Задільське
Теперішня церква святого Василя в селі Задільське Мукачівського району Закарпатської області побудована, скоріш за все, тими ж майстрами, які будували
Свято-Дмитрівська церква
В селах Мукачівського району, як і в інших рівнинних селах краю, майже не збереглося дерев'яних церковних пам'яток. Лише в селі
Міні-скульптура Ференц Ракоці ІІ
Міні-скульптуру угорського національного героя Ференца Ракоці ІІ встановили 24.10.2015 року. Вона стала другою міні-скульптурою скульптора Михайла Колодка в Мукачеві. Скульптурка
Міні-скульптура Ілона Зріні та Імре Текелі
18 травня 2016 року в Мукачеві урочисто відкрили третю по рахунку міні-скульптуру. Її присвятили героїні відчайдушної трирічної оборони Мукачівського замку
Михайлівська церква у Сваляві
Церква Архістратига Михаїла (Свалява) — лемківська церква в передмісті Бистрий міста Свалява (вулиця Бистрянська), Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення.
Церква святих Петра і Павла (Уклин)
В селі збереглась дерев’яна церква святих апостолів Петра і Павла. Вона побудована в кінці XVIII – на початку XIX століття.
Обавський камінь
Обавський камінь – унікальна природна пам’ятка Мукачівського району Закарпатської області. Вона представляє собою кратер вулкана, вік якого 20 мільйонів років.
Кирило-Мефодіївський жіночий монастир
Кирило-Мефодіївський жіночий монастир УПЦ московського патріархату — монастир УПЦ московського патріархату в селі Драчино неподалік Сваляви Закарпатської області.
Дегустаційний зал «Медовий дім»
В 2010 році в рамках медового туристичного шляху Закарпаття сім’єю бджолярів Людмилою та Віктором Переста було відкрито дегустаційний зал «Медовий
Замок «Сент-Міклош» (Чинадіївський)
Суровий Чинадіївський замок з двома кутовими баштами, зі стінами метрової товщини і з таємничими підземеллями, був побудований в XIV столітті
Палац графів Шенборнів (замок Берегвар)
В 1840 році власники Мукачівсько–Чинадіївської домінії графи Шенборни в урочищі Берегвар будують дерев’яний будинок – літню резиденцію, а в 1890
Свято-Миколаївський жіночий монастир
Миколаївський Мукачівський жіночий монастир УПЦ МП — православний монастир на Чернечій горі в Мукачеві (Закарпатська область). Перебуває під керівництвом Мукачівської
Кафедральний собор Святого Мартіна
На гербі, другого по величіні міста Закарпаття, зображення святого Мартина, який дає бідняку половину свого плаща. Цей католицький святий, Турський
Замок Паланок
Замок Паланок, головну історичну пам’ятку Мукачева, можна побачити вже за декілька кілометрів від міста. Фундаментом-постаментом для нього слугує згаслий вулкан
Палац князів Ракоці (Білий дім)
Палац князів Ракоці (інші назви «Білий дім», «Білий палац») — колишній палац князів трансільванської династії Ракоці, що розташований у місті
Мукачівська Ратуша
Мукачівська ратуша — триповерхова адміністративна будівля у місті Мукачеві (Закарпатська область). Збудована на початку XX сторіччя (1904 рік), у стилі
Мукачево Чани
Цей чудовий регіон славиться красою та незвичайністю. Місто стоїть на мальовничій річці Латориця і відоме своїми численними пам’ятками. Тому цілий

Де зупинитись в Сваляві?

Завдяки тому, що Свалявщина є популярною санаторно-курортною зоною, тут є безліч варіантів для проживання на будь-який смак і гаманець. Серед них відомі на всю Україну санаторії, фешенебельні готелі, маленькі мотелі і хостели, ну і звичайно велика кількість пропозицій приватного сектору.

Найпопулярніші санаторії Свалявщини розташовані в селі Поляна та його околицях. До них відносяться санаторії “Поляна”, “Сонячне Закарпаття”, “Квітка Полонини” та “Кришталеве Джерело”. Ціни на проживання в них починаються від 1014 грн. за найпростіший двомісний номер.

Серед готелів в самій Сваляві найвідомішими є “Карпатська Форель”, “Конча Заспа”, “Маргіт Сігет”, “Рутенія” і “У Юлії”. Ціни на проживання в них стартують від 500 грн. за номер.

Найдешевші варіанти проживання в Сваляві і околицях можна знайти серед пропозицій приватного сектору. Тут ціни стартують від 250 грн. на добу за квартиру і від 500 грн. за садибу. Багато досвідчених туристів знаходить собі житло в приватному секторі, а в санаторії приходять лише за лікувально-профілактичними процедурами. Таким чином вони досягають максимальної економії. Вони не переплачують за проживання в санаторії чи готелі. Крім того, у них є можливість самостійно готувати собі їжу, оскільки більшість пропозицій приватного сектору мають облаштовані сучасною побутовою технікою кухні.  Багато господарів котеджів, садиб і квартир дозволяють туристам селитись разом з домашніми улюбленцями, що також є суттєвим бонусом для багатьох відпочивальників.

Готель «Рутенія» у Сваляві
вул. Грушевського, 38, м. Свалява
+380 ....
від 1500 ₴/доба
Готель «Карпатська Форель»
вул. Верховинська, 91В, м. Свалява
+380 ....
від 1100 ₴/доба
Готель "Еліт" у Сваляві
вул. Головна, 18, м. Свалява
+380 ....
від 200 ₴/доба
Санаторій «Сонячна Долина»
с. Поляна, вул. Курортна, 10
+380 ....
від 2070 ₴/доба
Санаторій «Кришталеве Джерело»
село Солочин, 1В
+380 ....
від 1550 ₴/доба
Санаторій «Квітка Полонини»
село Солочин
+380 ....
від 500 ₴/доба
Готель «Срібний Водограй»
вул. Курортна, 27, с. Поляна
+380 ....
від 1700 ₴/доба
Санаторий «Боржава»
с. Довге, вул. Січових Стрільців, 15
+380 ....
від 1240 ₴/день
Садиба «У Юлії» Свалява
вул. Слов'янська, 35, Свалява
+380 ....
від 500 ₴/доба
Садиба «У Еріки»
село Солочин, 266
+380 ....
від 350₴/ніч

Де можна поїсти в Сваляві?

В Сваляві і околицях є безліч закладів, де можна втамувати голод. Серед них є ресторани, кафе і піцерії. Більшість санаторіїв і готелів Свалявщини мають власні ресторани, які пропонують відпочивальникам надзвичайно широке меню місцевої і європейської кухні. Втім, досить швидко будь-якому туристу хочеться змінити обстановку і завітати до інших закладів

Серед ресторанів Сваляви найпопулярнішими є “Богемія” з чеською і угорською кухнею, “Мілано” з італійською і українською кухнею, “Європа” з шедеврами європейської кухні, “Затишок” зі смачними стравами місцевої кухні, а також “Полонина”, “Еліт” і “Золота Нива”.

В Сваляві є великий вибір кафе. Якщо ви хочете поласувати солоденьким і випити смачної кави, то найкращими варіантами для цього тут є кафе “Веселка”, “Mirella” і “Paris”.

Для любителів піци в Сваляві є чудові заклади “Pizza pub Chicago”, де готують смачні піци на дровах, і “Pizza & Salat” з затишною атмосферою всередині.

Спільною рисою всіх закладів харчування в Сваляві є надзвичайно привітливий персонал і висока якість страв, приготованих з екологічно чистих місцевих продуктів.

Кафе Pizza & Salat у Сваляві
вул. Головна, 60/20, м. Свалява
+380 ....
Піцерія «Pizza-Pub Chicago»
вул. Духновича, 4/1, м. Свалява
+380 ....
Кафе-пекарня «Paris» у Сваляві
вул. Київська, 4Б, м. Свалява
+380 ....
Кав'ярня «Mirella»
вул. Невського,10А, прим. 22, м. Свалява
+380 ....
Кафе Веселка
вул. Духновича, 4А, м. Свалява
+380 ....
Ресторан "Золота Нива"
вулиця Головна, 30, м. Свалява
+380 ....
Кафе «Еліт» у Сваляві
вул. Головна, 18, м. Свалява
+380 ....
Ресторан "Затишок" у Сваляві
вул. Затишна, 7, с. Неліпино (745 км траси Київ-Чоп)
+380 ....
Ресторан «Bohemia»
вул. Старолюбовнянська, 4Б, м. Свалява
+380 ....

Як дістатись в Сваляву?

Дістатись в Сваляву досить легко. Сюди можна доїхати будь-яким поїздом ужгородського напрямку або автобусом зі Львова, Мукачева, Ужгорода. До Сваляви можна доїхати також автобусами зі Львова, Тернополя, Трускавця, Івано-Франківська, що їдуть через Стрий в Ужгород, Мукачево, Іршаву, Виноградів. Дістатись можна і власним авто по трасі Київ-Чоп. Дорога зачаровує гірськими пейзажами і справляє незабутнє приємне враження.

Подорож в Свалявщину обов’язково зміцнить Ваше здоров’я і подарує позитивний настрій.

Тури та екскурсії