Коротка історія селища Ясіня
Перша письмова згадка про Ясіню датована далеким 1555 роком. В ті часи більшість населення селища становили гуцули, а сам населений пункт належав угорському дворянину Драгфе. Самі угорці з 1587 по 1944 роки називали селище не Ясіня, а Керемшезо. В 1583 році Ясіня перейшло у власність до шляхтича Каролі, а з 1672 року стало власністю Бичківської казенної домінії. В ті часи в Ясіні починають активно розвиватись лісорозробки. Для цього з другої половини XVIII століття сюди активно переселяють німецьких колоністів. Місцеве просте гуцульське населення зазнавало значного гноблення та експлуатації з боку іноземних загарбників, що породило у XVIII столітті активний рух повстанців – “опришків”. Тут двічі в 1743 і 1745 роках зі своїм загоном зупинявся легендарний карпатський Робін Гуд – Олекса Довбуш. Мешканці Ясіні також прийняли активну участь у революції 1848-1849 року. Їхнє повстання в 1849 році було жорстоко придушене каральним загоном.
Починаючи з 1800 року, в Ясіню активно почали переселятись євреї. Першим представником єврейської громади селища став пан Мармарош зі своєю сім’єю. Він займався торгівлею продуктами з метою забезпечення місцевого населення і переселенців з Німеччини, які працювали на лісозаготівлях. До 1944 року єврейська громада відігравала значну роль у житті селища. Однак, вона була майже повністю знищена внаслідок політики геноциду єврейського населення, яку проводили нацисти. З тих часів від єврейської громади Ясіні до наших днів зберігся єврейський цвинтар – кіркут.
В XIX столітті Ясіня отримало право на свій герб та печатку. На гербі було зображено ясеневе дерево і вівцю. З початку XIX століття в Ясіні з’являються перші церковно-парафіяльні школи. Навчання в них велось спершу на церковнословянській мові.
Значним поштовхом для розвитку економіки селища стало отримання ним в 1896 році залізничного сполучення. В першу чергу, місцева залізниця використовувалась задля вивозу лісу.
Восени 1918 року Австро-Угорська імперія, до складу якої входило Ясіня, розпалася. Місцеві мешканці скористались цими подіями та підняли збройне повстання, в результаті якого 08.01.1919 року було створено Гуцульську Республіку зі столицею в Ясіні. Керівництво республіки прагнуло возз’єднатися з усіма українськими землями в рамках єдиної української держави. Однак, вже влітку 1919 року Гуцульська Республіка була окупована румунськими військами. Після укладення Сен-Жерменської мирної угоди Ясіня, як і все Закарпаття, увійшло до складу Чехословаччини. Наступною спробою державотворення стали події 1938-1939 років, коли було створено спершу автономну Підкарпатську Русь, а 15 березня 1939 року проголошено незалежну Карпатську Україну. Однак, вже 17 березня 1939 року Ясіня було зайняте угорськими військами. Боротьба за українську державність продовжилась в 1944-1953 роках, коли збройний опір злочинному радянському режиму здійснювали бійці ОУН-УПА. З 1991 року, після здобуття Україною незалежності, Ясіня почало активно розвиватись як туристичний центр.
Походження назви селища та його перші поселенці
Більшість дослідників схиляється до думки, що назва селища походить від дерева ясен. До наших днів збереглася народна легенда про заснування Ясіні. Згідно з нею, засновником селища став простий пастух з Галичини – Іван Струк. Одного разу восени він вирішив погнати отару своїх овець на великий ярмарок у Закарпатті. Однак, в дорозі вони потрапили у страшенний снігопад. Щоб не загинути він, залишивши овець, повернувся додому. Він думав, що всі його вівці загинуть і не зможуть пережити зимових холодів в горах. Прийшовши на це місце навесні він був дуже здивований, побачивши своїх овець під кроною величезного ясеня цілими, неушкодженими та ще й з приплодом. Він одразу вирішив, що це місце святе, зрубав ясен, а на його пні побудував каплицю, яка стала основою для збереженої до наших днів деревяної церкви, яку називають Струківською (від імені пастуха). На березі Чорної Тиси поблизу каплиці пастух заснував хутір, який і започаткував сучасне селище Ясіня. Пагорб і Струківська церква на ньому місцеві мешканці і в наші дні вважають священними.
У ще одній версії цієї легенди розповідається, що пастух Струк переганяв овець з Румунії, а на місці сучасної Ясіні на його отару напали вовки. Щоб врятувати овець пастух швидко огородив отару ясеновими колодами, а сам втік від сіроманців додому. Навесні він повернувся на це місце і побачив всю свою отару цілою і неушкодженою. Вівці вижили взимку завдяки тому, що їли кору з ясеневих колод. Саме тому селище на цьому місці отримало назву Ясіня.
Аналізуючи ці легенди, в свій час чеські етнографи прийшли до висновку, що першими поселенцями Ясіні були мешканці села Зеленого. На думку закарпатського етнографа Михайла Тиводара, предками ясінянських гуцулів були вихідці з Косова і Яремче. Інші дослідники вважають, що першими поселенцями були мешканці Буковини, які прийшли сюди з території теперішнього Вижницького району Чернівецької області. Підтвердженням останньої версії є топоніми “Криворівня”, “Зеленчинка”, Васьківчик”, “Буковина”, а також місцевий фольклорний матеріал.