В цій церкві майстер трохи подовжив зруб бабинця, однак, зробив його вужчим за зруб нави. Зруб нави також ширший за п’ятигранну вівтарну частину церкви.
Будівля має один високий дах, який наче об’єднує всі три простори церкви. Башта церкви завершується кулеподібним куполом і круглою маківкою, яка розташована на прямокутному глухому ліхтарі. Піддашя, спираючись на кронштейни, опоясує всю церкву, переходячи на західному фасаді в ґанок. Враховуючи той факт, що подібні ґанки не являються обов’язковим елементом церковної будівлі подібного стилю, можемо припустити, що ґанок, скоріш за все, було добудовано пізніше. На щастя, ґанок не дуже зіпсував загальний вигляд церкви. На південній і північній стінах споруди розташовані вікна з арочними завершеннями, а на східній стіні апсиди міститься кругле вікно.
Стелю навісу над сходами біля входу в церкву розписано в блакитний колір. В блакитній гамі розписані і самі сходи, і стовбці, на яких стоїть навіс. Церква діюча, тому і не дивно, що знаходиться в хорошому стані.
Напроти входу до церкви стоїть гарна дерев’яна двоярусна дзвіниця. Квадратна в плані, з відкритим зрубом нижнього ярусу, з двома заломами і шатровим дахом, яку увінчує маківка, вона також пофарбована в блакитний колір. В зрубі верхнього ярусу прорізані арочні голосники. Над першим ярусом є опасання, другий завершується невисокою голівкою барочної форми. Майже під дахом дзвіниці на західній і східній стінах розташовано по три вікна арочної форми, а на північній і південній стіні – по одному вікну такої ж форми. В першому ярусі дзвіниці, зі східної сторони, містяться двері, також арочної форми.
Церква Вознесіння Господнього збудована зі смереки. Вона розташована в самісінькому центрі Ялового, на пагорбі (GPS: 48.7651826, 23.0387448). Дах з ґонту в 1930 році було замінено бляшаним покриттям. Але ця реконструкція не сильно вплинула на зовнішній вид храму, оскільки бляхою вкрили лише дахи та опасання. На початку 1900-х років черговою реконструкцією церкви Вознесіння займався талановитий зодчий Ілько Німець, який збудував мальовничу церкву в сусідньому Задільському.
Інтер’єр храму поділений на три частини, які перекриті арковими склепіннями. Між бабинцем та навою церкви облаштовано високий, фігурнопрофільований прохід. Старожили стверджують, що іконостас в церкву Вознесіння перенесли з розібраного дерев’яного храму у Волівці. Декілька ікон та царські врата придбав у церкви Закарпатський краєзнавчий музей.
Останній ремонт храму в 1991 році не був вдалим. Зруби оббили пресованим картоном, хори збільшили і підперли конструкцію величезним металевим швелером, а якісь «художники» перемалювали іконостас.
