Класифікація Закарпатських дерев’яних храмів
Науковці виділяють п’ять стилів закарпатських дерев’яних храмів, поміж ними – гуцульський, лемківський та бойківський – названі по етнографічним групам закарпатського населення, а відповідно ще два – готичний та барочний – по відповідним стилям в кам’яній архітектурі.
Лемківські та бойківські дерев’яні храми зберегли для нащадків давні способи українського храмового зодчества, в основі яких лежить принцип триєдності – церква розділена на три частини, три зруби, три верхи. Храми збудовані в бойківському стилі до наших днів збережені в районі верхньої течії річки Уж. Лемківський храм розміщений в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту.
Гуцульський стиль представлено двома п’ятизрубними храмами в Ясіні й Лазещині-Плитоватому, а також п’ятьма храмами в середньогуцульському стилі. Башти з барочним куполом прикрашають 22 храми Воловецько–Міжгірської Верховини.
Готичні храми з високими гострими шпилями збереглись в Данилові, Крайникові, Олександрівці, Сокирниці, Нересниці, Нижній Апші.
Найстарішими закарпатськими дерев’яними храмами, які збереглися до наших днів, є Миколаївська церква, яка розташована в селі Середнє Водяне, та збудована аж в 1428 році, та храм в селі Колодне, споруджений в 1470 році.
Кожен дерев’яний храм – це неперевершене, шедевральне зосередження живопису, різьби, вишивки, унікальних пам’яток писемності й книгодрукування. Дерев’яні храми є пам’ятками нашої присутності в історії, джерелами невичерпної естетичної насолоди та одними з найбільш привабливих об’єктів туризму.