Надсилайте актуальну інформацію та отримуйте більше цільових клієнтів. Ми розмістимо ваш об’єкт у нашому каталозі та покажемо поруч із локаціями, а також у загальному каталозі, це безкоштовно!
Вперше назва села Чорноголова Великоберезнянського району Закарпатської області зустрічається в письмових джерелах в 1552 році. В цьому селі розташовано пам’ятник дерев’яної архітектури, зовсім відмінний від тих, які є в сусідніх селах північно-східної частини Закарпаття (GPS: 48.852586, 22.607592). Він є яскравим відображенням барочного архітектурного стилю.
Храм в Чорноголові свідчить про вплив кам’яного церковного зодчества на дерев’яну церковну архітектуру.
Зміст
| 🗺 Місцезнаходження | N48°51′09″ E22°36′27″ |
| 🔰 Перша згадка | XVII століття |
| 🛠 Дата закінчення реконструкції | 02.06.1794 рік |
| 🧔 Автор | Матій Химич |
| ⛪ Стиль | Бароко |
| 🧭 Відстань від с. Вишка | 20 км |
| 🚙 Дорога для | Авто та пішки |
| 🏕 Стати з наметом | Ні |
| 🏡 Житло поруч | Вишка |
| ☕ Кафе та магазини | Вишка |
| 🔰 Старт | Від парковки біля храму |
| 🚶 Відстань пішки | Піша прогулянка територією церкви |
Храм святого Миколая споруджено в XVII столітті і докорінно реконструйовано в 1794 році. Спочатку церква була збудована з ялини триверхою у бойківському або, ймовірно, у лемківському стилі. Після перебудови 1794 року, яка відбулась за священництва Василя Івашковича, храм набув сучасного барокового виду. Перебудовою храму керував майстер Матій Химич, який походив з села Лучки. Це підтверджує напис на одвірку. Докорінна реконструкція храму завершилась 2 червня 1794 року. З тих пір Миколаївська церква в Чорноголові представляє собою класичний тип лемківських храмів.
Форма лемківських храмів розвивалась в напрямку їх зближення з кам’яними храмами західного типу, при цьому процес проходив як спонтанно, так і наказним шляхом, під тиском церковної адміністрації. В храмах лемківського типу дах ставав двоскатним, суцільним, над вівтарною частиною встановлювалася тільки декоративна маківка. Над всією будівлею домінує декоративна башта-дзвіниця барочної форми.
Після перебудови Миколаївський храм набув базилікової форми з високою барочною дзвіницею. Майстру вдалось органічно втілити в старих формах дерев’яної церковної архітектури стиль бароко. Цей стиль в Миколаївський церкві найбільше проявляється ззовні в декоративних формах і в заокругленні архітектурних деталей башти.
В інтер’єрі храму зберегли поділ на три простори, а під двоскатним дахом залишилося опасання, широкий скат якого, що спирається на різьблені стовпці, створює галерею – “турнац” з трьох сторін.
Вікна церкви – унікальне явище. Причому збереглися не тільки архаїчні віконні рами, але й скло в шибках вікон переважно стародавнє, особливо у вівтарній частині храму.
У наві храму зберігся автентичний іконостас, який було створено ще у XVIII столітті. Поруч з храмом розташована мініатюрна одноярусна дзвіниця, яка простотою своєї форми підсилює враження від унікальної церкви. Паркан навколо церкви дротяний, але до наших днів збереглися стародавні дерев’яні ворота.
