Історія Закарпатських дерев’яних храмів

В кінці XVIII століття всі церкви Мукачівської греко-католицької єпархії були дерев’яними, за виключенням декількох міських і монастирських храмів. Всього їх нараховувалось тоді близько 800.

З 1779 року по трьом розробленим у Відні проектам кам’яних базилікових храмів будувались всі церкви на території теперішнього Закарпаття. З тих пір старі дерев’яні церкви поступово замінювались новими. Так, протягом XIX століття тільки в Березькому комітаті припинило існування 100 дерев’яних храмів, а за першу половину XX століття було знищено 47 храмів і 11 дзвіниць.

Вперше питання збереження дерев’яної архітектури виникло в період, коли Закарпаття входило до складу Чехословацької республіки. П’ять храмів, яким загрожувало знищення, були перевезені в Прагу, а три – перенесені в межах області. Так, Михайлівську церкву перевезли в 1927 році з Шелестова в Мукачево, а звідти в 1974 року – в Ужгород; Успенську з Обави в 1931 році перевезли в Чехію, а церкву святого Михайла з Великих Лучок в 1929 році – в Прагу.

Наступний період знищення дерев’яних храмів розпочався після приходу радянської влади. В селах створювались ініціативні групи, які діяли по розробленому в партійних кабінетах сценарію. Під керівництвом голів сільрад і директорів шкіл церкви розбирали на дрова. Таким чином, з 1945 по 1985 рік було знищено 26 дерев’яних храмів і 10 дзвіниць. Ми ж являємось свідками третього періоду знищення храмів. З практичних міркувань люди замінюють дерев’яні храми на кам’яні, перебудовують старі споруди, не розуміючи, якої шкоди завдають собі й своїм нащадкам.

Через відчутні втрати в сфері дерев’яної архітектури значно зросла культурна цінність кожної збереженої церкви.

Класифікація Закарпатських дерев’яних храмів

Науковці виділяють п’ять стилів закарпатських дерев’яних храмів, поміж ними – гуцульський, лемківський та бойківський – названі по етнографічним групам закарпатського населення, а відповідно ще два – готичний та барочний – по відповідним стилям в кам’яній архітектурі.

Лемківські та бойківські дерев’яні храми зберегли для нащадків давні способи українського храмового зодчества, в основі яких лежить принцип триєдності – церква розділена на три частини, три зруби, три верхи. Храми збудовані в бойківському стилі до наших днів збережені в районі верхньої течії річки Уж. Лемківський храм розміщений в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту.

Гуцульський стиль представлено двома п’ятизрубними храмами в Ясіні й Лазещині-Плитоватому, а також п’ятьма храмами в середньогуцульському стилі. Башти з барочним куполом прикрашають 22 храми Воловецько–Міжгірської Верховини.

Готичні храми з високими гострими шпилями збереглись в Данилові, Крайникові, Олександрівці, Сокирниці, Нересниці, Нижній Апші.

Найстарішими закарпатськими дерев’яними храмами, які збереглися до наших днів, є Миколаївська церква, яка розташована в селі Середнє Водяне, та збудована аж в 1428 році, та храм в селі Колодне, споруджений в 1470 році.

Кожен дерев’яний храм – це неперевершене, шедевральне зосередження живопису, різьби, вишивки, унікальних пам’яток писемності й книгодрукування. Дерев’яні храми є пам’ятками нашої присутності в історії, джерелами невичерпної естетичної насолоди та одними з найбільш привабливих об’єктів туризму.

Найцікавіші закарпатські храми

Дерев’яні церкви на карті

Державний реєстр нерухомих пам’яток України

Інформація нижче наведена на основі відкритих даних (офіційне джерело – zakon.rada.gov.ua).

Великоберезнянський район (ліквідований у липні 2020 р.)

Виноградівський район (ліквідований у липні 2020 р.)

Воловецький район (ліквідований у липні 2020 р.)

Міжгірський район (ліквідований у липні 2020 р.)

Мукачівський район

Перечинський район (ліквідований у липні 2020 р.)

Рахівський район

Хустський район