Те, що поруч з селом знаходиться Угорщина помітно відразу: тут важко знайти українську вивіску або почути українську мову. На окраїні села – лісистий берег прикордонної Тиси. В 1998 і 2001 роках село дуже сильно постраждало від повені. Через це в Четфалві спорудили найбільшу (20 метрів заввишки) на Закарпатті захисну дамбу. Стара дамба під час повені 2001 року була повністю зруйнована.
Головний скарб Четфалви – готична дерев’яна башта XVIII століття, поруч з якою стоїть маленький, з одним віконечком, кам’яний храм XIV століття, який було реконструйовано в 1753 році. Ця мініатюрна однонефна базиліка, укріплена контрфорсом, має дві прикраси: флюгер-півник на шпилі і дерев’яна кесонова (художньо оформлена) стеля. Кожен квадрат-кесон розмальовано стилізованим рослинним орнаментом на чорному або білому фоні. Стелю храму було розмальвано в 1753 і 1773 роках, про що написано, власне, на самих кесонах.
Щоб потрапити до храму, слід пройти через височезну дзвіницю. Шпиль дзвіниці майже такий же по висоті як і сама башта. В дзвіниці крім висоти унікальною є її каркасна конструкція з 16 підпорками.
Спина до спини зі старою церквою стоїть новий храм Святого Духа, споруджений в 1998-2001 роках в стилі модерн. Цю святиню спорудили місцеві майстри на замовлення двох релігійних громад села – римо-католицької і греко-католицької. Цікавий симбіоз двох течій християнства найбільш яскраво проявився у вівтарній частині церкви: цікавим тут є різьблене розп’яття, оточене вишуканими квітами. Пагони виноградної лози підіймаються від сонму святих біля підніжжя Дерева Життя вверх, до зображення голуба в ореолі, символу Святого Духа. Майстерно виконані й інші деталі інтер’єру. Легка дзвіниця цього храму має невловимо-готичні риси.
В селі бурхливими темпами розвивається зелений туризм.