Колочава – село в долині річки Теребля між горами Стримба, Дарвайка, Барвінок, Ружа. Тут живе понад 5 тис. осіб. За протяжністю (15 кілометрів) Колочава є другим селом в Закарпатській області після Нижнього Студеного (18 кілометрів).

Відпочинок в Колочаві

Перша письмова згадка про Колочаву датована 1463 роком. Місцевих жителів чеський письменник Іван Ольбрахт у романі «Микола Шугай, розбійник» схарактеризував так: «Це нащадки пастухів, які втекли в ці неприступні гори перед наїздами татарських ханів на українську рівнину, праправнуки збунтованих невільників, які втекли від канчука і шибениць підстарост і отаманів пана Йосифа Потоцького, правнуки повстанців проти здирства румунських бояр, турецьких пашів і мадярських магнатів, батьки, брати і сини вбитих у воєнних діях австрійських цісарів, а вони самі жертви єврейських лихварів і нового чеського панства, а всі разом, якби ти глянув у глибінь їхньої душі, – розбійники, бо це єдиний засіб оборони, який вони знають. Оборони, що допомагає – на тиждень, на місяць, на рік, на два роки, як у Миколи Шугая, на сім років, як у Олекси Довбуша. Нічого, що вона дуже дорога і коштує не менше, ніж життя! Але чи життя вічне! Лише раз тебе мати родила: раз треба і вмирати. В їхньому кожному нерві живе несамовитий порив до волі. Це Довбуша порив. Це порив Шугая. Саме за це їх і люблять».

Колочава історично поділяється на п’ять частин – Лази (центр), Горб, Брадолець, Сухар, Мерешор, які перетинають Теребля та її притока Колочавка. Найвірогідніше назва села породжена тим, що узбережжя цих річок у давнину були болотистими. Постоли (взуття) першопоселенців намокали і «чавкали». Тому й річку назвали Чавка, а на запитання, де живуть, відповідали: «Коло Чавки». Із часом вона стала Колочавкою, а село – Колочавою. Ще одна легенда пов’язує походження назви села від річки Колочавки, яка протікає селом. Назва ж річки походить від її бурхливого характеру. Вода в бурхливій річці каламутна (колочена). За іншою легендою, колись давно в селі Усть-Чорна відправили служити у військо молодого селянина Чавку, який походив з бідної сім’ї. Чавка зі служби втік і поселився в лісі, навіть одружився з дівчиною з Усть-Чорної. Коли її маму питали, куди з села поділась її донька, та відповідала «Коло Чавки». Так і з’явилось село Колочава.

Карта пам’яток Колочави

Храми, пам’ятники та музеї Колочави

Нині в Колочаві 6 діючих храмів: 2 греко-католицькі, 4 православні, а також православний чоловічий монастир ікони Божої Матері «Несподівана радість». Є 10 музеїв і понад 20 скульптур. Має Колочава і свій пам’ятник Тарасу Шевченку, національному генію, встановлений у День незалежності України 2010 р. на подвір’ї загальноосвітньої школи № 1.

На в’їзді в Колочаву на пагорбі є дерев’яна церква Святого Духа. На одвірку вирізьблено «Создан храм сей 1795 (року) при парохові Іоані Попович при царі Францишкі II майстрові Ференц Текка. Тоді був великий голод».

Зведена без жодного цвяха у стилі бароко. У ній зберігається унікальна ікона XVIII ст. «Ісус Христос – виноградар». Радянська влада перетворила церкву на музей атеїзму. У січні 1953 р. її зняли з реєстрації, ікони розмістили в іконостасі Шелестівської церкви у скансені в Ужгороді. Постановою уряду України в травні 2018 р. церкву знову включили до Переліку об’єктів культурної спадщини національного значення Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Біля храму поховано чеських жандармів, угорського поштаря, місцевого мецената Секереша. Поруч пам’ятник «Перло дорогоцінноє», присвячений рукопису колочавського дяка Івана Лугоша 1747 р. Переписував Лугош гусячим пером і горіховим чорнилом, що зберігає стійкість і чіткість донині. Це Євангеліє читали для простих людей. У церковнослов’янський текст увійшли місцеві слова і вирази. Книга не має початку і кінця, налічує 418 сторінок.

У скульптурній композиції відображено робоче місце писця: на столоподібному камені розкрита солідна бронзова книга, біля неї чорнильниця і перо. Поряд – камінь-стілець. У церкві є копії окремих сторінок рукопису, бо оригінал знаходиться у краєзнавчому музеї в Ужгороді.

У 1982 році в Колочаві відкрили музей Івана Ольбрахта (1882-1952), автора роману «Микола Шугай, розбійник» (1933). Твір перекладений майже всіма європейськими мовами, зокрема 1934 р. українською. Прообразом літературного героя є Микола Сюгай (1898-1921). У 1917 р. мобілізований в австро-угорську армію, звідки втік і до кінця Першої світової війни переховувався у лісах поблизу Колочави. Одружився на Ержіці Драч, але не полишив розбійництва. 16 серпня 1921 р. в урочищі Сухар його і молодшого брата Юрія вбили троє товаришів. Ержіка вийшла заміж за сусіда. Могили Миколи й Ержіки на старому сільському цвинтарі неподалік.

І. Ольбрахт, В. Ванчура і К. Новий 1933 р. зняли у селі славнозвісну «Марійку-невірницю» з підзаголовком «З життя краян Миколи Шугая». У фільмі не знімався жоден професійний актор, місцеві жителі грали самих себе й розмовляли рідною мовою. У 1947 р. чеський режисер Й. Крнянський відзняв за сюжетом роману «Микола Шугай, розбійник» однойменний фільм. У 1970-ті на основі цього роману створено мюзикл «Балада про бандитів», що полонив чеську публіку.

1928 р. опубліковано роман Івана Долгоша «Колочава», де відображено перебування І. Ольбрахта в Колочаві 1931-1936 рр. Тоді ж закладено гранітну плиту з написом «Тут буде встановлено пам’ятний знак Івану Ольбрахту». Нині подвір’я школи в центрі села прикрашає погруддя Ольбрахта скульптора Михайла Беленя 2000 р.

Завдяки творчій спадщині Івана Ольбрахта Колочаву щорічно відвідує безліч туристів з Чехії.

Неподалік погруддя Ольбрахту у 2010 р. відкрито пам’ятник жертвам Першої світової війни, вихідцям із Колочави. Їх загинуло близько сотні, а близько тридцяти повернулись додому інвалідами. Поряд стоїть найстаріший пам’ятник села – вівчарю, на згадку про виставку в Празі 1937 р. Колочаву тоді гідно представили вівчарі Дмитро Малета та Іван Іваниш з десятком овець. Вони отримали нагороди – малу скульптуру вівчаря роботи І. Вітка і грамоту міністерства землеробства Чехословаччини за перше місце. Дарунок послужив прообразом пам’ятника початку 1950-х років.

У центрі села увагу також привертає пам’ятник «Заробітчанам» 2011 року роботи Петра Штаєра. Це своєрідний символ Закарпаття – прощання чоловіка із сім’єю. Хазяїн із мішком йде в далекі краї, дочка його обіймає. Поруч сумна вагітна дружина з немовлям на руках. На боці висічено близько сотні імен колочавців, які загинули на заробітках за останні півстоліття.

Неподалік монумент «Примирення», що реконструйований 2009 р. Пам’ятник радянського часу воїнам Червоної армії та Чехословацького корпусу доповнено меморіальною дошкою з прізвищами 39 односельців, які загинули вояками угорської армії.

Далі поруч з центральною дорогою розташований меморіал «Блокпост». Споруджений на честь воїнів-інтернаціоналістів 2011 р. Уродженці Колочави взяли участь у двох світових війнах, дев’яти міждержавних військових конфліктах. 24 колочавців воювали в Афганістані, стільки ж – в інших збройних конфліктах СРСР. На згадку про них відкрито цей музей. Над ним височіє бойова розвідувальна машина, що ніби оглядає розлогу долину. На такій же туристи можуть проїхатися. Поруч постать воїна-афганця, який схилив голову над загиблими побратимами.

В експозиції «Блокпоста» кулемет, гранатомет, автомати різних модифікацій, перископ, бінокль, кілька протитанкових мін, польовий телефон, солдатські фляги і горнятка, медичні інструменти та інше спорядження періоду афганської війни. Вище цього музею знаходиться старий сільський цвинтар, де впорядкована могила опришка Миколи Шугая.

Ще одним відомим колочавським музеєм є «Радянська школа» Музей радянського шкільництва відкритий 2006 року, передає атмосферу 1950-1980-х рр. Включає великий клас, пвідомим колочавським музеєм є «Радянська школа».іонерську кімнату, клас фізики й хімії, учительську і кабінет директора. Представлено шкільну атрибутику від парт, чорнильниць, ручок до агітаційно-пропагандистських унаочнень і кінопроектора.

Окрасою служать портрети вчителів сільської школи 1950-х рр. На шкільному подвір’ї чи не єдиний в Україні пам’ятник «Вчительці з Вкрайіни» 2009 р. – на шану педагогам, направленим на Закарпаття після 1945 р. Викарбувано 15 прізвищ учителів, які назавжди залишилися працювати в Колочаві.

У музеї «Чеська школа» відтворено умови навчання дітей у чехословацький період історії краю (1919-1939). Музей складається з двох приміщень: учнівського класу і кімнати для проживання учителя. В експозиції сторічне фортепіано, парти, дошка, підручники, карти унаочнення для уроків з історії, географії, ботаніки, математики, музики тощо. На стіні – вислів першого президента Чехословацької Республіки Томаша Масарика: «Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти є». На шкільних полицях твори чеських письменників, оригінальні класні журнали з оцінками колочавських учнів.

Третій освітній музей «Церковно-приходська школа» розміщений у скансені «Старе село Колочава». Там є витяг з акту перевірки шкіл Колочави в березні 1881 р. Дерев’яна школа Колочава-Лаз тоді була у доброму стані, покрита дранкою. Вчитель мав дві житлові кімнати і кухню, хлів для худоби, одну служницю. Із 71 записаних учнів у день перевірки було лише восьмеро: порівну хлопців і дівчат.

Одним з найвідоміших колочавських музеїв є «Старе село Колочава». Це перший приватний сільський музей архітектури й побуту в Закарпатській області. Його творець Станіслав Аржевітін, громадський та державний діяч родом з Колочави. При вході від 2011 р. стоїть монумент Миколі Шугаю.

Тут зібрано три десятки автентичних колочавських дерев’яних будівель – хата бідняка з хлівами для худоби, хати вівчаря, ткача, шустера (чоботаря), сабова (швеця), столяра, колиба, парильня (лазня), будинок бирова (голови села), споруда радянського часу. Експонати характеризують цикли діяльності вівчаря, лісоруба, хлібороба, рукодільниць. Так, у хаті вівчаря є все необхідне для обробки молока і виготовлення сирів: гелети, відра, котел, путина.

Давнє село також представлено будівлями жандармерії з в’язницею, церковно-парафіяльною та єврейською школами, млином, кузнею, корчмою, бужнею (синагогою), кав’ярнею тощо. У скансені реалістично відтворено побут місцевих жителів протягом трьох століть. Усього у скансені майже 60 екскурсійних об’єктів і 20 атракцій.

У 2009 році скансен на Всеукраїнському конкурсі виборов перше місце серед громадських музеїв. В 2010 р. – переміг у конкурсі «10 цінностей Закарпаття туристичного».

У музейному комплексі «Старе село Колочава» виділяються тематично цілісні складові «Колочавська вузькоколійка», «Колочавський бокораш», «Карпатська Україна», «Колочава мистецька», «Бункер Штаєра». «Колочавська вузькоколійка» відкрита в 2009 році. Тут представлено раритетний діючий паровоз і 10 вагонів, наповнених експонатами: три чеські пасажирські, радянський товарний, угорський для худоби і для деревини. Найдавніший, виготовлений 1851 р. в Німеччині. Бажаючі можуть покататися на дрезині переможця Всесвітніх змагань лісорубів 1967 р. в Монреалі Івана Чуси.

На підвищенні, під лісом, розміщені музей-автобус «Карпатська Україна», «Бункер Штаєра», пам’ятник втікачам до Радянського Союзу, а внизу алея пам’ятників Колочави.

«Бункер Штаєра» замаскований, його можна знайти лише з екскурсоводом. Далеко в горах таку схованку викопували довжиною 2,5 м і шириною 1,5 м. Димарем служила смерека, через дупло якої розсіювався дим. Власне бункер відтворено у скансені в хаті, де народився ватажок антирадянських повстанців Штаєр. Його група із шести осіб близько восьми років переховувалася у навколишніх лісах. У музеї демонструється зброя радянського й німецького виробництва, військовий одяг, фото повстанців.

У центрі єврейського сектору «Старого села Колочави» у серпні 2010 року з’явилася скульптурна композиція «Шабатні гуси». Неподалік корчми «У Вольфа» впадає в око витончена паркова скульптура «Колочавка» («Боркотаня»), що раніше була за 2 км від центра села біля джерела «Буркут». Вона символізує життєрадісність, здоров’я, красу.

Самостійним музеєм є відновлена частина угорської оборонної системи Другої світової війни «Лінія Арпада» 1943-1944 рр. Її довжина поблизу Колочави – близько 2 км. Це окремі опорні вузли, зокрема понад три десятки бункерів, чотири з яких відреставровані. Бункер «Командний» наповнений різноманітною зброєю та військовим спорядженням: кулемет, автомати, рушниці, гранати, патронташ, прилади для спостереження, каски, вогнемет, вогнегасник, патрони.

Неподалік «Оборонний бункер» і «Медичний пункт», всередині якого розміщені триярусні металеві ліжка, комплекти обладнання і препарати. За кілька сотень метрів «Котлопункт», де центральне місце займає похідна кухня, а посередині довгий стіл із розставленими алюмінієвими ложками і виделками, мідними горнятами. Обабіч стола довгі лавиці. Провіант зберігався у мішках, на яких зазначено рік – 1942. Всього в бункерах понад тисяча експонатів.

У роки війни р. Тереблю поблизу Колочави в трьох місцях перегородили рядами протитанкових залізобетонних пірамід, що збереглися.

Поруч з Колочавою на полонині Стримба (1719 м) діє «Школа вівчаря». Туристи можуть випасати овець, доїти, виготовляти сири (вурду, бринзу) і токан, вчитися грати на трембіті, сопілці, дримбі. Є в Колочаві своя мінеральна вода «Боркут», газета «Нова Колочава». Захоплення викликає колекція Василя Макара – близько 2 тис. папуг і голубів, яку місцеві називають «Птахопарк Швегана».

Щороку в третю неділю червня проводиться гастрономічний «Фестиваль ріплянки». Колочавська ріплянка – картопляне пюре з кукурудзяним борошном, приправлена на різний смак – грибами, сметаною, шкварками, бринзою, вурдою тощо. Впродовж двох днів гостей фестивалю розважають театралізовані дійства.

Колочава – єдине в Україні село, в якому 20 пам’ятників зокрема Т. Шевченку, І. Ольбрахту, І. Франку, О. Духновичу, М. Шугаю, Р. Шухевичу та ін. Автор більшості з них митець Петро Штаєр. Про Колочаву знято з півтора десятка фільмів, опубліковано десятки книг.

Усі музеї Колочави

Як доїхати в Колочаву

Колочава – унікальне гірське село розташоване на висоті 631 метр над рівнем моря, в укрупненому Хустському районі (до укрупнення Міжгірському район) Закарпатської області, на Заході України.

Ще років десять назад приїхати в Колочаву було дуже непростим завданням. Проте, протягом останніх років капітально ремонтуються місцеві дороги, особливо в напрямку міста Хуст. Хоча до ідеалу ще далеко, але позитивні зміни помітні і наближають Колочаву до ще більшої кількості туристів.

Для людей, які цінують комфорт, свободу руху та незалежність найбільш вдалим способом приїхати у Колочаву буде власний автомобіль. Цей спосіб найзручніший, якщо Ви подорожуєте Україною і вирішили заїхати в Колочаву на день-два. Також, якщо Ви вирішили завітати до Колочави взимку на тиждень-другий і покататись на гірськолижних курортах, які знаходяться поряд, то автомобіль Вам буде просто необхідний.

Колочава знаходиться на відстані 27 км від смт. Міжгір’я та 58 км від міста Хуст (районний центр).

На картах України позначена дорога Колочава – Усть-Чорна – Бедевля (Т0728), але в дійсності на відрізку Колочава – Усть-Чорна її немає і там не проїде навіть всюдихід. Будьте пильні і не потрапте в незручну ситуацію, коли Вам необхідно буде повертатись.

Майже з будь-якого куточку України до Колочави краще їхати через Міжгір’я.

Подорожуючи з Півночі (Київ) чи Сходу (Харків) України ми б рекомендували їхати через Львів. Це можна зробити двома шляхами. По часу обидва шляхи приблизно однакові.

Перший варіант Львів – Стрий – Долина – Міжгір’я – Колочава – 220 кілометрів. Цей шлях коротший, але покриття відрізку автошляху Долина – Міжгір’я не в найкращому вигляді. Проте стан не критичний і проїхати можна. Крім того цей маршрут набагато красивіший. Подорожуючи на різдвяні свята ви проїдете через місто Болехів, яке зазвичай неймовірно прикрашають. Також ви проїдете через Торунський перевал (930 метрів на рівнем моря), який надзвичайно красивий влітку і ще красивіший взимку. З іншого боку перевал досить підступний і якщо випаде багато снігу, то через нього можна не проїхати і довго чекати поки прочистять шлях або повертатись.

Тому, якщо під час подорожі Ви потрапили у сильні снігопади, або знаєте що такі були вчора-позавчора, то краще вирушити Другим маршрутом: Львів – Стрий – Воловець – Міжгір’я – Колочава – 249 кілометрів. Цей шлях довший на 29 км, проте цю відстань компенсує кращий стан покриття автошляхів. Також подорожуючи цим маршрутом, Ви проїдете через красивий відрізок дуже сучасної дороги, яка нагадує європейський автобан. Крім того шлях проходить через Воловецький перевал.

З Ужгороду найкраще їхати маршрутом Ужгород – Мукачево – Свалява – Воловець – Міжгір’я – Колочава – 159 кілометрів.

З Києва до Колочави найкраще їхати через Львів. На трасі Київ – Житомир – Рівне – Львів дорога дійсно європейського рівня. Автомобіль «пливе» по дорозі, як корабель у штиль: жодної ямки, нова розмітка та знаки, часткове освітлення та шумопоглинаючі забори складають враження що Ви потрапили за кордон. Проїхавши 500 км майже не відчуваєш втоми. Від Львова до Колочави Ви можете доїхати одним з двох вже описаних маршрутів. Маршрут Київ – Колочава через Львів має протяжність 761 км.

Також з Києва до Колочави можна доїхати через Житомир – Тернопіль – Долина – Міжгір’я. Такий шлях коротший на 53 км, загальна протяжність – 708 км. Проте поганий стан доріг та ями негативно скажуться на ходовій частині авто та дуже втомлять водія. І навряд Ви приїдете швидше.

З Харкова до Колочави краще подорожувати через Київ та Львів. Протяжність – 1237 км.

З Одеси до Колочави можна дістатися маршрутом Одеса – Умань – Вінниця – Хмельницький – Тернопіль – Долина – Міжгір’я – Колочава, протяжністю 938 км. Гарна новина – до Умані по сучасній дорозі, погана – від Умані по «українській» дорозі.

Для людей, які хочуть спокійно відпочити серед чистої природи тиждень-другий та не планують подорожувати кудись кожного дня, найбільш вдалим буде приїхати у Колочаву на потязі. У самій же Колочаві, якщо Ви плануєте відвідати туристичні об’єкти поряд, можна завжди замовити недорогий трансфер. Але простіше вирушити одним з існуючих різноманітних туристичних маршрутів, що може включати у себе весь комплекс послуг: трансфер, екскурсія, харчування та будь що інше на Ваше замовлення.

Приїхати на потязі набагато дешевше. Крім того це не так стомлююче: у потязі більше простору, можна погуляти, поспати і не треба сидіти на одному місці, як в машині. Не потрібен автомобіль та водій. Також подорожувати у такий спосіб набагато безпечніше.

Проте у самій Колочаві потяг та колії залишились лише у музеї «Колочавська вузькоколійка». Найближча станція – Воловець. Доїхати до неї можна з будь якої іншої залізничної станції, в тому числі з Києва, Львова, Ужгорода, Харкова, Одеси.

Розклад періодично змінюється. Придбати квитки on-line та отримати більш детальну інформацію можна на офіційному сервісі Укрзалізниці – http://booking.uz.gov.ua або безпосередньо на сайті http://www.uz.gov.ua.

З Воловця до Колочави (60 км) можна дістатися автомобілем. На ж/д вокзалі завжди чергують таксисти. Але зазвичай туристи замовляють трансфер у єдиного туристичного оператора у Колочаві «Ажіо-Тур». Так виходить дешевше і комфортніше. Турист впевнений що його зустрінуть і довезуть у пункт призначення.     Шанувальники екстриму та гострих відчуттів можуть спробувати від Воловця до Колочави дістатися громадським транспортом. На залізничний вокзал маршрутки не завертають, тому Вам необхідно буде вийти на перехрестя та стати на дорозі Міжгірського напряму (приблизно 150 м від вокзалу).

Розклад громадського транспорту постійно змінюється, тому краще перевірити, зателефонувавши у довідкову або знайти відповідну інформацію в інтернеті, наприклад на сайті http://bus.com.ua

Проаналізувавши розклад руху рейсових автобусів та маршруток можна зробити висновок, що подорожувати від Воловця до Колочави громадським транспортом вкрай не зручно, тим паче з валізами на руках. Крім того, що така подорож дуже стомлює та дратує, так ще й забере дуже багато часу. Тому рекомендуємо завчасно замовити трансфер та без зайвих турбот за годину комфортно доїхати до Колочави. Побалуйте себе, Ви все ж таки на відпочинку…

Відвідувати Колочаву цікаво в будь-яку пору року. Взимку сюди варто завітати, щоб відчути атмосферу традиційного Різдва. Навесні в Колочаві можна помилуватись справжнім фіолетовим морем – тут розташована долина шафранів. Влітку слід відвідати «Фестиваль ріплянки» та спробувати свої сили в «Школі вівчаря». Осінь найкраща пора для ознайомлення з музеями Колочави.

В будь-якому разі відвідування Колочави залишиться для Вас незабутньою пригодою.

Краще житло для мандрівників в Колочаві

В нашому каталозі ми зібрали найкращі варіанти житла в Колочаві. Серед них є як і приватний сектор, з можливістю заселення в комфортні умови, так і готелі чи котеджі.

Зупинитись у Колочаві варто в найкращому та найкомфортабельнішому готелі села – комплексі відпочинку «АЖІО». Розташований комплекс в селі Колочава за адресою вул. Шевчека, 81А (телефон +38 (067) 217 09 85 та +38 (050) 217 09 85, електронна пошта: [email protected] та [email protected]). Тут ви зможете скуштувати смачні колочавські страви або ж замовити приготування вашої улюбленої страви.

Проживання доповнюється яскравими краєвидами, які зачаровують душу своєю красою. Тут створено всі умови, необхідні для відпочинку в будь-яку пору року. Готель може забезпечити проживання 50 осіб у 14 номерах різних категорій комфортності, які обладнані телевізором, Wi-Fi, хорошими меблями та зручностями всередині.

Комфортабельні номери, люб’язний персонал та колоритна місцева кухня допоможуть Вам поринути в атмосферу гірського старовинного села і зроблять відпочинок незабутнім.

У розпорядженні туристів також є альтанка, фінська сауна, можливість замовити екскурсії, трансфер, організація свят та корпоративів, прокат велосипедів, дитячий майданчик, станція зарядки електромобілей, конференц-зал, сувеніри, тощо. Ціни на номери коливають від 450 грн. за двомісний номер класу економ до 900 грн. за двомісний люкс.

Ще один відомий готельний комплекс так і називається – «Колочава». Розташований він за в селі Колочава за адресою вул. Шевченка, 76 (тел. +38 (096) 04 08 400 та +38 (099) 04 08 400, електронна пошта [email protected]). Цей готель пропонує комфортабельні номери як для сімейного відпочинку, так і для великих груп. В чотириповерховому готелі розміщено 17 комфортабельних номерів: напівлюкси, тримісні, сімейний та п’ятимісні, які дозволяють розмістити до 50 гостей. Ціни за проживання в комплексі «Колочава» коливаються в діапазоні від 650 до 1250 грн. за номер.

При плануванні поїздки в Колочаву варто врахувати, що номер слід замовляти заздалегідь, оскільки село дуже популярне серед туристів. А в період різдвяно-новорічних свят ціни на проживання зростають майже в два рази.

Де смачно поїсти

На завершення подорожі в Колочаву слід у музеї-колибі «Фауна Закарпаття» покуштувати страви колочавської, української та угорської кухонь. Дивовижну атмосферу створюють у ній не тільки експонати, а й троїсті музики, які грають традиційні мелодії Карпатських гір, зокрема коломийки.

Чудові ресторани місцевої кухні діють при готельних комплексах «Ажіо» і «Колочава». Дуже популярним закладом харчування в Колочаві є корчма “Сetnicka stanice”.

У всіх цих закладах ціни приблизно однакові, а якість страв і обслуговування знаходяться на найвищому рівні.

Що ще подивитись в Колочаві

Популярні запитання