Історія Берегова
Люди на місці сучасного Берегова з’явилися ще в давні часи. Існує навіть версія про прикордонне поселення римлян Перигіум, яке існувало тут в часи Римської імперії.
За легендою, свої витоки місто бере від створення костелу на площі Ференца Ракоці XII століття. В давньому переказі розповідається про пастуха по імені Сас і його забіякуватих биків. Після чергової «кориди» на березі річки Вирке, де зараз стоїть храм, Сас знайшов на витоптаному скотом місці горщик з золотом. За ці гроші пастух побудував церкву над річкою. Звідси, начебто, і назва міста: «Берег-сас».
Про іншу версію нагадує меморіальна дошка на фасаді вищезгаданого храму – на честь герцога Ламперта, молодшого сина угорського короля Бейли. Саме йому історики приписують честь заснування в 1063 році поселення, яке певний час навіть носило ім’я засновника: Лампертгаза, або Вілла Ламперта.
В середині XII століття власниками міста стають угорські королі династії Арпадовичів, котрі саме звідси починали свої військові походи проти Галичини. В 1141 році в місто, яке втомилось від постійних «гастролей» половців, король Гейза II переселив з-за Рейну саксонців, «Сасів». З того часу місто називалось Лампертсас. Переселенцям з Саксонії надавали низку привілеїв: право вільного пересування, користування лісом, а з 1247 року – вільної торгівлі по суботам.
Саме саксонці, начеб-то, заснували в місті традицію вирощувати виноградну лозу, а також почали добувати золото в Мужієво, в декількох кілометрах від Берегова.
З 1284 року вперше з’являється нова назва міста – «Берегсас». В Середні віки Берегсас був немалим містом: з 1247 року – зі статусом королівського міста, а центром жупанату (округу) став в 1271 році. В 1342 році угорський король Людвиг надав Берегсасу статус королівського міста і навіть надав право смертної кари – доволі рідкісне в ті часи. Пізніше місто отримало право користування печаткою. Адміністративним і судовим органом Берегсасу була рада у складі старости і 15 радників, яких обирало заможне міщанство по списку, який погоджувався управляючим домінією. В грамоті 1499 року місто офіційно почало називатись Берегсас від назви комітату Берег, центром якого воно стало в 1271 році. Місто Берегсас зобов’язане було забезпечувати продуктами королівський двір. Щороку мешканці міста відправляли в столицю Буду – два завантажені вози данини.
За свою історію багатостраждальне місто ще декілька разів спустошувалось: в 1566 році це зробили кримські татари, а пізніше – польські рейтари. В 1657 році трансільванський князь Дердь II Ракоці оголосив війну Польщі, але поляки, уклавши договір з військами кримського хана, перемогли. 17 липня 1657 року польські солдати увійшли в Берегсас, не зустрівши жодного опору. Населення сховалось в будівлі церкви. Солдати гетьмана Любомирського влаштували в місті погром, а потім обклали будівлю храму хворостом і підпалили його. Більшість людей задихнулись від диму. А на закопченій стіні гетьман віддав наказ написати латиною: «Vicem pro vice redo tibi, bone vicine!», що в перекладі означає: «Око за око, я віддав свій борг, дорогий сусіде!»
Берегівці гордяться тим, що антигабсбургзьке повстання 1703-1711 років «спалахнуло» саме в Березькому комітаті. Повстанці, а це були сільські жителі, рушили на Берегсас, розгромивши на своєму шляху загін жупних ратників, а 22 травня 1703 року розгорнув на міській ярмарковій площі прапор князя бунтівника Ференца II Ракоці керівник повстанців Томаш Ессе. Після поразки повстання місто було віднесено до бунтівних, а в 1728 році його і околиці віддали у власність графам Шенборнам.
Через постійні війни і повстання Берегсас так і залишився маленьким провінційним містечком. Після чергової пожежі в 1880 році він отримав державну позику, завдяки чому вдалось вимостити вулиці.
В 1920-1930-х роках Берегсас входив до складу Чехословаччини. Восени 1938 року ненадовго він став частиною автономної Підкарпатської Русі. Однак, вже 2 листопада 1938 року по рішенню Віденського арбітражного суду Берегсас відійшов до Угорщини. 26 жовтня 1944 році місто звільнено від фашистських окупантів військами 4-го Українського фронту. З 1946 року місто стало районним центром в Закарпатській області УРСР і перейменовано в Берегове. З 2001 року Берегове – місто обласного підпорядкування в Закарпатській області незалежної України.
