Імре Текелі

Імре Текелі (1657-1705) – це героїчна постать угорського народу. Після невдачі змови під трояндою або змови Вішелені саме Імре Текелі продовжив боротьбу угорського народу за незалежність від Габсбурзького панування. Молодому графу вдалось об’єднати неорганізовані загони повстанців і організувати масштабне повстання, яке тривало з 1677 по 1685 рік. Під його керівництвом повстанці витіснили австрійців з центральної й північно-східної частини Угорського королівства (Парціума). Під його владою в той час перебували й закарпатські землі.

В 1682 році він одружився на вдові Ференца I Ракоці Ілоні Зріні. На той час йому було 25 років, а їй вже виповнилось 39. Коли великий турецький візир Кара Мустафа на чолі 230-тисячного війська спробував захопити Відень в 1683 році, Текелі приєднався до його військ. Однак, цей похід завершився невдало. Після поразки Текелі змушений був залишити Парціум і відійти в Трансільванію. Мукачівський замок невдовзі взяла в облогу австрійська армія, де протягом трьох років обороною керувала його дружина Ілона Зріні.

В 1685 році за відмову підписати мир з австрійцями Імре Текелі був ув’язнений турками та відправлений в Стамбул.

В 1686 році Імре Текелі звільнили та відправили з 9 тисячами солдат в Угорщину для боротьби з австрійськими військами. В 1690 році султан надав йому титул князя Трансільванії (володів ним до 1691 року). Проте, після поразки турків у війні з австрійцями та підписання в 1699 році миру в Карловці, Імре Текелі змушений був назавжди залишити батьківщину та переїхати в Османську імперію. Йому було надано титул князя, подаровано султаном помістя в Ізміті, привезено звільнену з австрійського полону його дружину Ілону Зріні. Саме в Ізміті разом зі своєю коханою дружиною Ілоною Зріні Імре Текелі провів решту свого життя.

Ілона Зріні

Ілона Зріні (1643-1703) – донька хорватського магната, барона Петра Зріні, дружина князя Трансільванії Ференца I Ракоці. Після смерті Ференца I вдруге одружилась на Імре Текелі, який очолив повстання проти Габсбургів.

Ілона Зріні увійшла в історію завдяки тому, що протягом майже трьох років героїчно відбивала атаки австрійських військ на Мукачівський замок. Ілона Зріні сміливо керувала обороною фортеці. Для підтримки бойового духу вона безстрашно разом з десятирічним сином Ференцом з’являлась на бастіонах під час бойових дій. Вона самовіддано разом з донькою допомагала лікувати поранених воїнів. На початку 1688 року Мукачівський замок залишився єдиною незахопленою Габсбургами територією Трансільванського князівства.

Турецький султан Мехмед IV нагородив Ілону Зріні грамотою-атнаме за хоробрість. Це єдиний випадок в історії, коли такої честі була удостоєна жінка.

Зрозумівши, що облогою Зріні не перемогти, австрійські генерали вдались до хитрощів: підробили лист від імені Імре Текелі, в якому він начебто просить дружину припинити опір. І тоді хоробра Ілона підписала акт про здачу фортеці. Вона одразу стала полоненою. Її відвезли до Відня, а там розлучили з дітьми й ув’язнили в монастирі святої Урсули. Лише в 1692 році вона отримала свободу. Її обміняли на полоненого австрійського генерала З. Гайсслера. Вона назавжди покинула батьківщину й поїхала до свого чоловіка в Туреччину, де й прожила з ним до кінця життя.